Сторінка:Гнат Хоткевич. Гуцули й Гуцульщина. 1920.pdf/112

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

рецко̂й земли надъ Дунаємъ, а во̂дтакъ надъ рѣчкою Кубаню, надъ азовскимъ моремъ (Чорноморцѣ).

Такъ то упала послѣдна твердиня Украины, упала Сѣчь, котра черезъ ко̂лькасотъ лѣтъ боронила цѣлый христіяньскій свѣтъ передъ Татарами та Турками, впало Запороже, котре всегда було готове боронити простый наро̂дъ передъ гнобителями.

Незадовго пото̂мъ впала Польща а невь роздѣлились Прусаки, Австрія та Росія. И руску землю розкололи на двоє. Галичина изъ Буковиновь та Угорска Русь до̂стались Австріи, а Украина зъ Подо̂лємъ та Волынемъ по̂шла по̂дъ Росію.

Всѣхъ Русино̂въ є теперь на свѣтѣ около 32 міліоны. Земля, яку замешкують Русины єсть такъ велика, якъ цѣла Австрійско-Угорска монархія. Руска земля одна зъ найбо̂льше плодовитыхъ у свѣтѣ. Наши̂ найбо̂льши̂ рѣки се Днѣпро, Богъ та Днѣстеръ. Наши̂ горы се Бескидъ або Карпаты. Наше море: Чорне Море. Найстаршимъ нашимъ мѣстомъ се Кіѣвъ, мати рускихъ мѣстъ. Нашъ наро̂дъ бувъ найбогатшій та найбо̂льше просвѣченый не лише помѣжь Славинами, але и мѣжь всѣми народами на свѣтѣ.

Се було колись, а нынѣ во̂нъ оденъ зъ найбъднѣйшихъ та найтемнѣйшихъ народо̂въ. Наша во̂тчина, упала черезъ незгоду и зраду. По̂днесемо ся и будемо знова вольнымъ, славнымъ, великимъ народомъ, коли перестанемо служити ворогамъ, а послужимо Руси щирымъ серцемъ усѣ, зъ пожертвованемъ й самого житя!

Скорочено по̂сля Исторіи Руси, 
выданя „Просвѣты“.