Стереглаж його пишна дівочька, |
Або ще одна інтересна черта. Гуцул — скотовий пастух — зберіг у своїй вдачі навіть черти кочівника. Часть року не сидить дома, бо треба пасти скот в полонині, або косить траву на віддалених верхах, а відтак часть року збуває коло накошеного сіна, доки скот не зїсть усього запасу; бо звезти сіно в долину, до хати, не можна, значить треба йти до сіна, коли воно не хоче йти до тебе. А відтак йде у бутин, значить на вирубку ліса, знова на два-три місяці з дому. І ніхто так часто, як Гуцул, не вибирається на зарібки, і ніхто дальше від Гуцула не заходить в чужі краї.
І от сей пастух, півкочівник, котрий управляє біля хати лише терпкі овочі, котрий не вміє і не має навіть де ходити за збіжем, котрий живиться лише кулешою з кукурузяної муки, — він співає також про поезію працюючого землероба. Ще й як співає. Наче творець, наче той, що зрісся з землеробом по всі дні. Співає прекрасними словами, образами, які захвачують душу. От приміром коляда:
Ой забаривси місець у крузі, |