ворськом), Белзець (в Золочівщині), Боложівка (ріка), Боложинів (к. Буська) і т. д.
Вперве виступає Белз на сторінках літописів у 1019 р, коли Болеслав Хоробрий, помагаючи свойому зятеві Святополкові Окаянному, йшов на Київ проти Ярослава Мудрого. Між иншими здобутими ним городами згадується й Белз, що як один з червенських городів належав до київського стола. Одначе вже в 1031 р. Ярослав Мудрий повертає Белз назад до земель київської держави. Але щойно після безпотомної смерти галицького князя Ярослава Осмомисла виринає наш город як столиця удільного князівства. Тоді то галицькі городи припали синам Мстислава II Володимирського, при чому Роман Мстиславич дістав Галич, а Всеволод Мстиславич (1138-1195) Белзьке князівство. Сталося це в 1170 р. й з того часу аж до половини XV. в., коли Белз стає столицею воєвідства, не тратить наше місто свойого столичного значіння. По смерти Всеволода княжить у Белзі його син Олександер, який по смерти свойого дядька Романа (1207) захопив Волинь, а Белзчину віддав Василькові Романовичеві. Однак Олександер не довго вдержався на Волині, бо вже в 1214 р. бачимо його на белзькому столі. По смерти Олександра в 1234 р. переходить белзьке князівсто в склад галицько-володимирської держави короля Данила Романовича. В 1240 р. знищили Белзчину Татари, після чого переходить белзька земля під владу Льва Даниловича (1266-1301), поки з насильною смертю Болеслава Тройденовича (1340) не стає Белз кістю незгоди поміж польськими й литовськими пре-
