тарському розгромі й перенесенні міста на правий беріг, відбулося святочне посвячен бернардинського костела.
Найзамітніщою з подій, яку монастирська хроніка занотувала, був побут в Сокалі Хмельницького. Хроніка датує це 1655-роком, хоча правдоподібніше мало це місце в 1648 р. й очевидно не в тому освітленні, яке подає хроніка, що пише:
„Хмельницький, зайнявши дня 9 листопада опущене місто Сокаль, наступав завзято на укріплений монастир, де шукала захисту довколична шляхта з жінками і майном. Невеличка горстка оборонців хоробро опиралася величезним силам напасників, але коли в нових наступах, козацто почало вдиратися на мури й обляжені усумнилися в успішности дальшої оборони, зявилася на воздухах Найвища Опікунка монастиря і вірного її люду в ясній шаті кинула пострах на козацтво освободила господнє прибіжище. Хмельницький відступив від монастиря й розложився табором під лісом Валявкого; відсіля почав слати листи до монастиря, бажаючи здобути його підступом; хотячи дізнатися про силу залоги, попросив, щоби йому можна було помолитися до чудотворної ікони. Позискавши дозвіл, вибрався зі своїм слугою Василем Прокоповичем до монастиря, де впущений, бачучи мало людей, почав укладати зараз злочинні пляни. Але зустріла його негайна кара; бо коли він станув перед вів-
