й нарешті останнього з великих лицарів українського середньовіччя, Романа Великого! Де був і чи заціліло щонебудь з пантеону Осьмомислової Держави?
Питання це непокоїло дослідників галицької старовини не від нині й кожний з них намагався відповісти на нього по свойому.
Крилошанин львівської капітули о. А. Петрушевич був переконаний, що Богородичною катедрою була нинішня парохіяльна церква Галича. Зате проф. Шараневич упевняв, що катедрою була Пантелеймонівська церква, та коли виринули зпід землі підвалини церкви під „Дібровою“, прихилився до погляду, що власне на цьому церквищі стояла катедра. З черги Др. О. Чоловський станув на становищі, що вже сама назва „Крилосу“ свідчить про існування катедри в місці, де крім цього збереглися останки сильних земляних укріплень. Думку про те, що Осьмомислова катедра стояла на місці нинішної Успенської церкви в Крилосі, збудованої в XVI. в. Марком Шумлянським, якнебудь правдоподібну, цей дослідник відкинув. Запустивши кілька пробних сонд у терен біля нинішної парохіяльної церкви в Крилосі й Галичі, дійшов остаточно до переконання, що стояла вона в бувшому митрополичому, а тепер парохіяльному огороді.
Безуспішиними для питання про Осьмомислову катедру виявилися й передвоєнні пошуканки Дра О. Пеленського.
Щойно в 1937-ому р., тобто якраз у 750-ті роковини смерти князя Ярослава Осьмомисла, зелєктризувала українське громадянство вістка, що молодому українському археольоґові Дрові Я. Пастернакові вдалося… натрапити на слід Осьмо-
