вах терену, доцьогочасних дослідів та архівно-історичних відомостей Др. Я. Пастернак прийшов до висновку, що перед ним румовища не іншої будівлі, а саме — катедри Ярослава Осьмомисла!
Та щойно дальші розкопки, переведені літом 1937-го року, впевнили відкривця в його первісному припущенню. Поза відкопаними в цілости обводовими підвалинами церкви, що розкинулися на просторі 32.5х32.5 м. (всього півтори метра вужчому й коротшому від підвалин київської Софії!), поза помітною частиною надземного муру, що позволяє вникнути в тайники техніки й архітектурного стилю будівель княжого Галича, натрапив Др. Пастернак на камяний саркофаґ з тлінними останками котрогось з похоронених в катедрі князів і врешті на череп молодої дівчини в парчевій діядемі, що вказувала б на її приналежність до аристократії княжого Галича.
З того, що досі відкрито й просліджено ясно, що перед нами підвалини найбільшої й найвеличавішої церкви княжого Галича. Сам розмір обводових мурів, мало не триметрова глибина й поверх двометрова грубість фундаментів, особливо дбайлива кладка й добір будівельного матеріялу, як теж безпосереднє сусідство княжого терему, переконують нас у тому, що це якраз Осьмомислова катедра.
Найдений в румовищах саркофаґ, виконаний з одноцілого камяного бльоку й прикритий також плитою, не має на жаль написів, по яких могли б ми знати, чиї це тлінні останки в ньому спочивали. Та нема сумніву, що належать вони до одного з галицьких князів, які спочили під долівкою катедри. А спочило їх тут пятьох: основопо-
