вич. Тому чиї б це не були тлінні останки в найденому саркофаґу, вони нам дорогі й рідні.
Та ще й це треба тямити, що праця над дослідженням Осьмомислової катедри й тим, що вона в собі зберегла, ще не закінчена. Напевне дальші розкопки добудуть на світло дня ще неодну памятку, неодну реліквію нашого славного минулого. Можливо, що неодна таємниця розкриється, неодна ще загадка буде розвязана.
Покищо зроблено тільки початок. Місце, де шукати, вказане, дана теж вказівка, що можна найти. А вже нашим національним правом і обовязком є пошанувати найдене, зберегти й закріпити для нащадків.
Греки мають свій Акрополь, римляне — Капітоль, анґлійці — Вестмінстер, чехи — Градчин, поляки — Вавель, а ми? Київську Софію й Печерську Лавру зневажила безбожна більшовицька рука; могили наших гетьманів розсіяні по всім усюдам. Та є ще в нас Галич, є Крилос з княжою катедрою й туди звертатимуться наші думки в хвилинах національної скрути і знемоги.
Бо й справді щасливе наше покоління, що на його очах виринає оце з пороху забуття —
Княжий Галич — Наша слава,
Осьмомислова Держава!
