Недалеко костелика св. Войтіха істнував до війни т. зв. „Кайзервальд“, лісок, прозваний так на памятку побуту цісаря Йосифа II. в 1780. р. В XVI. віці повстала тут церковця Чесного Хреста, яку розібрано після йосифинської касати а парохію перенесено до попавлинського костела.
Чарівним місцем прогульок є Погулянка, що простягається на схід від вул. Кохановського.
В її сусідстві лежить лісок Цетнерівка, що був на прикінці XVIII. в. хутором белзького воєводи і відомого мецената мистецтва й літератури ґр. Цетнера. Ще в перших роках XIX. віку полишився по хуторі прекрасний парк зі штучними ярами, печерами, бесідками та палатою. Згодом парк запустів а його фльора перевелася.
Сусідуючі з Цетнерівкою Пасіки, були в 1918—19. роках тереном завзятих польсько-українських боїв.
За Погулянкою і броваром Кляйна лежить чарівна „Медова печера“ зложена з двох обємистих комор получених поміж собою. Назва печер походить від медової краски її каміння. Відкрито її щойно перед кільканайцяти роками при нагоді ломання каміння.
Найбільш популярним підльвівським місцем прогульок є Чортівська Скеля, яка має за собою навіть белєтристичну літературу, між иньшими поему О. Маковея. В старих документах виступає Чортівська Скеля як „Якубова гора“, а після традиції істнував тут колись замок. З верха скали прегарний вид на околицю. Підчас українсько-польських боїв, був тут обсерваційний пункт української артилерії.
