невтральні а навіть прихильні новій українській владі, яка усім меншостям забезпечувала широкі права.
Але бій приходилося вести нерівний. Поляки користувались допомогою мійського населення, яке визнавалося в терені і зросло з містом, противно Українці в перших днях мали тільки рештки старих австрійських ополченців, головно селян, які не почували себе певними серед мурів. Вони по правді сповнювали свої обовязки солідно і гідно та це переходило їхню змогу. Нераз цілі дні і ночі стояли вони без зміни на варті, в голоді та холоді і тільки напруженням останків сил видержували на становищі. Але нічим була їхня посвята, коли перевтома вибивала з сил. Ряди маліли. З хвилею приходу першого відділу УСС. з Буковини, положення у Львові було майже безнадійним. Військових частин не ставало…
Усуси пішли наступом на головний двірець та кадецьку школу. Опановання двірця являлось конечністю. Передвчасна втрата такої важної точки опору, не тільки для Львова але й цілого краю, була одною з причин пізнійшої невдачі.
Та наступи Усусів, через брак відповідного військового проводу і непотрібну зміну команди, принесли зі собою крім неуспіху ще й богато жертв. Поляки від самото початку з концентрували всю свою силу в околиці двірця, школи Сєнкевіча та Техніки і відти починали акцію. Виперти було їх важко, тимбільше, що положенням домінували вони над цілим українським Львовом. Наші скупчились непотрібно в самому місті на долі, а Народний Дім являвся осередком і головною кватирою. Треба було тепер забезпечувати
