засклепленим бабинцем і хорами здіймається масивна, чотирогранна башта, орґанічно споєна з цілістю, відносно невеличкого церковного корпусу. Рідкий це в нашій архитектурі випадок, де церква творить з дзвіницею цілість. Анальоґію можемо найти хиба на польсько-українських окраїнах, де приходить до слова вплив польсько-німецького ґотика. Стрімкий, двохспадний дах над головною навою, ступінчастий її щит від боку пресбітерії з романською сліпою аркатурою, врешті многогранна форма пресбітерії, говорять недвозначно, що в нашій церкві маємо памятник доволі різко очеркнутого романо-ґотицького стилю. І тому трудно повірити, в тім випадку навіть документальним даним, що Пятницька церква походить з половини XVII. в. Основні її форми походять що найменче з XV. в, при чому вплив ренесансу і барока відбився ледви на її декоративних подробицях. Такими є — аттика зложена з романських луків та ренесансових пілястрів, якою закінчена вежа, а далі барокові слимачниці, які єднають цегляну кондигнацію вежі з камяним церковним корпусом. І як небудь знаємо з історії, що Пятницька церква зі своєю баштою не оправдала покладаних в ній надій, як на забороло підгороддя, чого доказом хочби останки стрільниць в стіні перед пресбітерію, тим не менче мусимо трактувати цілість як зразок оборонної церкви, яка своє заложення, форми і стиль завдячує XV. в.
Про співучасть в її будові молдавських господарів говорять дві камянні плити, з яких одну з емблемою господарів — головою бика і моноґрамою вмуровано в перило хорів, у нутрі церкви, а другу
