На право й на ліво від іконостасу бачимо барокові вівтарі, з яких правий оберігає в собі сучасну з іконостасом ікону св. Варвари з церквою в одній і мученицькою пальмою в другій руці та „житіям“ в окружаючих головну постать медальонах. Над св. Варварою, ікона св. Тройці з XVIII. в.
В лівому вівтарі маємо доволі пізну але не менче з мистецького боку цінну композицію т. зв. „Метастази“. Зображує вона Богородицю, що здіймається в небо розкритої, засипаної рожами гробниці, над якою похилилися апостоли. Є це поширений більш на Заході, хоч відомий з Герменеї, мотив представлення моменту, який на сході усталився в композиції Успення Богородиці. На місці цеї картини, було колись старе зображення Різдва Богородиці, що тепер висить на стіні пресбітерії за головним вівтарем. Інтересна своїм анекдотичним змістом картина західнього (німецького) типу, цінна як зразок побутового малярства, що пробивається в обстановці та одягах її персонажу. Це рівночасно один з найстарших памятників малярства, збережених у Пятницькій церкві.
Характеристичне, що нетільки нутро церкви з його бочковим склепінням, але й зовнішні стіни її фасади та ціла верхня кидиґнація церкви, були колись покриті фресковими мальовилами. Скромні останки цеї поліхромії збереглися в виді фризу з крилатих головок ангелів та овочевих фестонів під копулою вежі, та фреску Богородиці (Премудрість) на склепінню бабинця.
Нинішна, доволі скромна поліхромія церковної нави походить з останніх десятиліть минулого віку.
