Львів пережив на свойому, мало не тисячелітньому, віку, багато перемін і катастроф, чимало переворотів, які нерідко міняли не тільки його облича, але й душу. Вистане сказати, що перше століттє свого історичного життя був Львів коли не формально, то фактично столицею українського князівства, потім, під чужою владою, став центром німецької торговлі з далеким Сходом, відтак виаванзував на „пшедмуже“ польської експанзії на Схід, поки не став знову столицею, але тепер уже ц. к. Галичини і Володимирії, щоби ранком Першого Листопада 1918. стрепенутися від шуму синьожовтих прапорів на своїх вежах. Потім прийшли на нього тяжкі дні „obsidionis Ruthenorum" а потім ще тяжче лихоліття нового, „пшедмужа“ за що на його мовчаливому гербі завішено… хрестик „virtuti militari“… Багато трагізму та іронії долі, окутало пожовклі карти історії Льві-града…
Зміняв Львів своє облича не тільки дякуючи умовам свого політичного життя. Частійше, аніж його близші й дальші сусіди він горів, падав у румовища й відбудовувався на ново. Протягом літ від 1494. до 1739. р. горів Львів чотирнайцять разів. В парі з по-
