Сторінка:Гомерова Одиссея. Гексаметром на мову українсько-руську (1889).pdf/126

106

25„Отсї сюди близче жиють на схід сонця й зірницї, Ітака-ж
„На захід сонця по синёму морю ген-ген простяглася.
„Грунтом вона камяна, за те-ж плодить людей все великих:
„Краща од неї земля, я й не знаю — чи є де на сьвітї.
„І мене дармо Калипсо, богиня з богинь тут держала
30„В гарних печерах, силькуючи надто, що б був їй за мужа,
„Так як даремне в палатах держала й Цирцея лукава,
„Єйська цариця, силкуючи те-ж, що б я з нею побрався.
„Тільки шкода: не змогли вони серця мого покорити;
„Бо нема в сьвітї нїчого милїйш як рідня та отчизна,
35„Хочай би у пишних палатах жить довелось, та ходити
„В злотї, але-ж на чужинї, од рідної семьї далеко.
„Так-то. Тепер роскажу вам про повную лиха мандрівку,
„Що́ менї Зевсс присудив, як пустився я с Трої до дому,
„Із Ілїона прибив мене вітер у город Киконський
40„Ізмар; ёго зруйнувавши, самих-же Киконцїв побивши,
„Ми їх жінок полонили й багацтва чимало набрали,
„Тай проміж себе по рівній частинї ми все роздїлили.
„Потім усїм заказав я втїкати відтіль як найшвидче.
„Так, бач, дурне товариство на мій той приказ не вважало.
45„Смачне вино день-у-день попиваючи, різали гарбом
„Пянії всяку скотину дрібну тай биків круторогих.
„Поки надбігли Киконьцї, що встигли втїкти од побою,
„Других сусїдних зібравши Киконьцїв великую силу.
„Сї були сьміливі й з ворогом бились на конях завзято,
50„А коли де було треба, то й пішки не згірш воювати.
„Сила зібралося їх, як квіток або листя весною.
„Глянули ми, — і оттут — то настигла Зевесова кара
„Нас бідолашних: ми мусїли витерпіть горя багато,
„Стоячи лавою тїсно край човнів своїх крутобоких.
55„Ми воювали с Киконьцями, з мідних стреляючи луків.
„Поки сьвітила зірниця і день не вгасав, ми стояли
„І боронились од диких, хоч їх було в чертверо більше;
„А як вже сонце склонилось на пору волів роспрягати,
„То, поборовши Ахайцїв, Киконцї до дому пустились.
60„С кожного човна по шість найсьмілїйших вояків забито,
„А я з останнїми втїк од лихої недолї і смерті.
„Відсїль поплили ми дальше з великою тугою в серцї.
„Втїкши од смерті, ми любе своє товариство втеряли.
„Човни мої з обох кінцїв загнуті, не раньше у море
65„Вийшли, нїж кожного з мертвих товаришів наших, у полї