Сторінка:Гомерова Одиссея. Гексаметром на мову українсько-руську (1889).pdf/40

20

225Ментор той самий, що був Одиссеєві здавна приятель:
Дім ёму свій поручив, од'зжаючи в Трою на човиах,
Що б і добра пильнував, шанував би й старого Лаерта.
Сей то премудрий вельми так почав говорить громадянам:
„От-же тепер і мого ви послухайте слова, громадо!
230„Нї, вже нїяк не приходиться, бачу, що б царь берловладця
„Був задля кожного щирим, ласкавим, прихильним; повинен
„Милость із серця прогнати, буть жорстким і капості дїять:
„Бачте, як скоро всї Одиссея сьвятого забули,
„Свого царя, що для всїх був отцем таким щирим, ласкавим.
235„Вас женихи гордовиті корить я не буду за ваші
„Кривди й неправди, що чините, пакосним мислям піддавшись,
„Нищучи дім Одиссея в надїї, що той нїби вмер вже,
„Лихом задумали граться й свої підставляєте карки!
„Нї, я сердитий на всїх Ітакійцїв, що їм так байдуже:
240„Руки сидять поскладавши, замість що б то словом і дїлом
„Всею громадою кілько там тих женихів зупиняти…“
Ментору Евиноренко Леокрит на сеє промовив:
„Що? Яке слово сказав ти, безглуздий і капосний Ментор?
„Нас зупинять підмовляєш! не так то воно, пак, і легко
245„Нас побороти при бенкетї, хоч би й цїлій громадї,
„Та хоч би й сам Одиссей, не нароком вернувшись в Ітаку
„И нас женихів захопивши за бенкетом, силою здумав
„Вигнати з дому свого, то не рада б була й Пенелопа
„Возворот вздріти ёго, хоч за ним побивається сильне:
250„Склалося б лихо найперш ёму, коли б справдї замислив
„Нас стілько душ сам один побороть… Не до ладу сказав ти!…
„Ви, громадяне! розходьтесь, беріться усяк за роботу,
„Ментор отсей з Аліѳерсом у двох Телемаха в дорогу
„Хай виряжають, вони ёму здавна приятелї дуже.
255„Тілько я мислю, що довго ще він на Ітацї просидить,
„Ждучи вістей, побувать-же в дорозї, ёму не прийдеться“.
Так прокричавши, Леокрит прогнав усю раду з майдану:
І розійшлись громадяне, пішли собі мовчки до дому,
А женихи таки знову поплентались в двір Одиссеїв.
260От Телемах засмучений пішов по над берегом-морем,
Руки умивши у морі, почав так молитись Афинї:
„Зглянься на мене, богине! що вчора мій дім посїтила
„І по безкраєму морю на човнї плисти повелїля,
„Що б возвороту отця, що так бариться довго, провідать.
265„Сю то дорогу менї запружають Ахейцї, найбільше-ж