II
українську мову, але дорікати ёму за те не годиться! Тодї підчас занедбання нашої своєнародної мови іншого не можна було й сподїватися. Потім того в Харківському альманасї „Складка“ сучасний наш поета В. І. Самійленко надрукував частину власного гарного перекладу Ілїяди; треба надїятися, що на тому він не зупинився і веде далї переклад. Нерешті нам траплялося чути початок перекладу Ілїяди, зроблений одним з наших видатнїйших учених. Доки сей переклад не оголошений, не вважаємо за собою права більш говорити про ёго. Переклад Одиссеї — вперше з'явився в Одеському альманасї „Нива“ року 1885. (одна тілько пісня шеста) і в „Зорѣ“ 1886 (пісня пята).
Питаннє про родовід Гомерових поем єсть питаннє вельми трудне, на котре відповіді певної досї ще нема, а є тілько більш, чи менш правдоподібні. Почалося се питаннє, можна мовити, ще за епоки клясичної: ще Греки III і IV в. до Христа міркували коло сего питання; пильнували визначити: що дїйсне належить Гомерові с того, що приписують ёму; ще тоді повідкидали так звані кикличні поеми. Вже й тоді де-хто доводив, що Ілїяда і Одиссея належать до двох окремих авторів: в обох поемах знаходили новійші додатки, напр. X і XI пісні Ілїяди, кінець XXIII і вся XXIV пісня Одиссеї.
Ся критична робота сталася, як міркують добре, під впливом Аристарха, найславнїйшого з давних критиків, що повідкидавши утвори, котрі приписували Гомерові, Ілїяду і Одиссею вповнї мав за утвір єдиного Гомера. Сей критичний напрямок ще дужше виринув під кінець скептичного XVIII в. під впливом теж народної поезії, до котрої тодї обернулися; найвиразнїйше надав сей новий скептичний погляд Фридрих Август Вольф у своїй славній „Передмові до Гомера“ (Prolegomena ad Homerum 1795 р). Він поступив вже далеко далї, як давні критики; він доказував, що в ті часи, коли склалися Гомерові піснї, Греки ще не вживали письма, а не можна думати, що б такі великі поеми, як Ілїяда й Одиссея, складалися й передавалися без письма з голови; через се він думав, що Гомерові поеми склалися з окремних поем, що зложили давними часами окремні поети, беручи зміст с троянських
