биниці! Лише цим ще тримається при владі зігнивший вже капіталізм, — поки його гробовщик — пролетар'ят — скінчить копати для нього яму.
…Ми не можемо спокійно дивитися, як купається в крові наших клясових братів — міжнародня буржуазія…
…В Америці капіталістичний суд невинно засудив на смерть двох революціонерів — Сако та Ванцеті. Пролетар'ят всіх великих міст СССР, стотисячними демонстраціями заманіфестував своє обурення проти нечуваного нахабства кровожадних капіталістів. Завтра трудящі Винниці приєднають свій голос до того протесту. Мусимо рішучо протестувати! Мусимо розбурхати голоси трудящих цілого світу! Мусимо через філії „Мопр“ розбудити сумління культурних та гуманістичних організацій в усіх країнах і державах! Мусимо вирятувати двох невинних мучеників за діло пролетаріяту, від нелюдської смерти на електричному стільці„!…
В одинадцятій — лямпки над дверима театру згасли.
Арбузов тихо відчинив вихідні ґрати. До тюрподу на шпиньках увійшли: прокурор Санін, Рубцов, Раскін, Котєльніков, Сабо та дванадцять червоноармійців.
Червоноармійці, з Рубцовим та Котєльніковим напереді — станули півкругом проти дверей восьмої камери.
Не замикаючи виходу, Арбузов глянув у дірочку під визіркою.
