Смертники сиділи похилившись на тапчанах, накинувши на себе верхну одежу.
Відімкнув тихо колодку й раптово рвонувши засов — відчинив двері.
Наготовлена зграя кинулася до камери та в ту ж хвилину панічно подалися назад.
Дико скрикнув червоноармієць, який дістав цеглиною в обличчя. Котєльніков, поцілений в груди, заточився назад зваливши по дорозі Рубцова.
Тапчани впали і смертники, вихопивши з під них „цапки“ — кинулися до дверей. Та коли ступили вже на поріг — Арбузов, підпоможений червоноармійцями, — затріснув двері.
Бахнуло кілька пострілів. Кулі, залишивши на дверях білі плямки — сипнули вапном з протилежної стіни.
Смертники розскочилися по кутках. Хмара вхопивши цеглину, пустив нею в електричну лямпку на стелі. В темноті почувся стук розбираної груби й розкидування цегли по двох, безпечних від стрілів у дверях, кутах.
На коридорі розляглося „матіркування“ чекістів.
— Сдавайсь, бандіти, а то по куску будєм рєзать!..
У відповідь почулася насмішлива лайка Хмари. В дірочку під визіркою просунулася люфа Рубцового карабіна.
— Арбузов! Давай лямпу на „волчок“!
Дозорець засвітив гасівку і поставив її на поличку коло визірки. Бахнув постріл, та в ту ж мить лямпа розприснулася поцілена з камери кавалком цегли.
