В камері № 8 — вже не було тварини, яка хоче жити.
Був хижий звір, що смертельно ранений — кидається на мисливця, щоби сконати вп'явшись зубами в його горло.
За якої пів години, куля молотком вдарила отамана по голові.
Впав ниць, бризнувши на підлогу кровю.
— Впав! Хмара впав! — ликуючо закричав коло дверей Арбузов.
Зграя катів збіглася до дверей. Дозорець шарпнув їх і всі кинулися до середини. Та в ту ж мить з криком жаху, штовхаючи один одного, вискочили на коридор. За ними, з „цапком“ в руці, вибіг з камери Хмара. Роскуйовджене волосся, залите кровю обличчя — робили його страшним.
Відважні кати кинулися тікати збившись купою в вихідних дверях. Хмара розмахнувшись, вдарив „цапком“ заплутавшогося позаді Раскіна. Той впав ниць випустивши револьвера. Та залиті кровю очі отамана не побачили зброї. З диким криком, високо піднявши „цапка“ кинувся услід за чекістами. В цю хвилину, червоноармієць ҐПУ — жидок Гріша, який, відштовхнутий утікаючими від дверей, трясучись всім тілом, стояв в куті з наладованою рушницею — стрілив Хмарі в груди.
Засапані чекісти сипнулися назад. Вмить Яблонівського та Іваніва, що ще був живий, — витягли за ноги на коридор.
Рубців підбіг до мертвого Хмари і заспівавши „пад-е-спаня“, став в такт мелодії бити кольбою карабіна по черепу.
Арбузов та Котєльніков з викриками й смі-
