зимою, та як одніс у друкарню, як стали москалі друкарювать, так я вам кажу, і сміх, і горе! Чи ви повірите, що над одним листком та б'ються тиждень або і більше. Ти напишеш — гілля, — а він видруковує — гѣллѣ, это стало бить, каже красивей. «Та мовчи, будь ласка, москалю, та роби те, що тобі кажуть, за що гроші береш». От він як почує гроші, зараз і схаменеться. Що ж? трохи згодом знов уже перевертає посвоєму!.. Бивсь, бивсь я з ними, а тут уже і на весну повернуло, швидко і теплого Олексія… У вас, земляки, уже геть тепло; як де, то часом і верби розпускаються; швидко і ластівки прилетять, трохи чи не разом з моєю книжкою — от од того я її і назвав «Ластівкою». Нехай летить до вас, нехай собі щебече по хуторам: після зими і її весело слухать!.. Полюбіте же, земляки, нашу «Ластівочку», читайте її швидше, бо незабаром може прилетять солов'ї, тоді хто стане слухать ластівку?
Прощайте, панове! Дай вам господь милосердний усякого щастя: коли хто нежонатий — добру жінку, та ще й не сердиту, коли у кого у кишені неблагополушно — повнісіньку шапку грошей, коли хто охочий по судам тягаться — задирливого сусіда; а усім вам, щоб добре пилось і їлось, щоб у ваших садах було щогоду багацько і слив, і вишень, і терну задля різних наливок, щоб степи ваші багато родили жита і пшениці
