Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/15

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

анекдотів, часто зовсім нехарактеристичних, а іноді позбавлених навіть внутрішнього зв'язку між собою. У зображуванні життєвих явищ письменник завжди обмежується поверховими описами, відзначеннями «смішних» або просто чомусь незвичайних чи відмітних зовнішніх особливостей персонажів. Рецензент «Современника» відзначив цей корінний недолік у «фізіологічних нарисах» Гребінки:

«Он опишет внешность какого-нибудь типа, но не даст ключа к пониманию и разумному освещению этой внешности — ключа, скрывающегося в свойствах человеческой природы вообще и выражающейся в известной форме под влиянием различных статистических и исторических обстоятельств». (Підкресл. наше. М. Н.).

В цьому формулюванні, завуальованому ізза цензурних умов туманним виразом про «свойства человеческой природы» з ледве помітним натяком на «статистичні і історичні обставини, в яких розвиваються люди, не тяжко розшифрувати, що критик, прибічник реалістичної течії в літературі того часу, кидає докір авторові саме в безідейності, в невмінні чи небажанні за поверховими рисами типу викрити соціальне коріння тих рис.

В безідейності, поверховості, в наслідувальному характері російських творів Гребінки і полягає причина того, що твори ці сліду в літературі не залишили.

Виняток являють, проте, кілька поезій, про які варто згадати окремо.