ристь творові. До драматичних колізій Пушкінської «Полтави» він застосував прийомів бурлескної знижувальної вульгаризації, які цілком зміняють і переінакшують зміст твору.
Замість «завидных женихов ей шлет Украйна и Россия» у Гребінки маємо: «моторних женихів свати товчуться у порога». Обурення Кочубея з приводу сватання Мазепи до Марії, яке у Пушкіна витримано в тоні поважному і піднесеному, у Гребінки віддано в формі, яка майже буквально відтворює бурлеск докорів Дідони Енеєві у Котляревського: «Бридкий, мерзенний, глянь, поганець, чи можна? ні, паскудний ланець!» «Його чорти у пеклі ждуть», і т. под. Думи Кочубея у в'язниці перед смертю у Гребінки завершуються несподіваним, різко дисгармонійним і зовсім неприродним в такій ситуації вульгаризмом: «Махне, і жаба цицьки дасть!» Перекручено саме ставлення Пушкіна до окремих персонажів поеми і до всієї історичної ситуації. Вираз Пушкіна «на плахе гибнет Чечель смелый» у Гребінки обертається на «і згинув Чечель, як блоха». Петро перший, що у Пушкіна виображений «весь как божия гроза», у Гребінки «шмигляв в шатро і із шатра» (порівн. в «Енеіді» «Енеус ностер магнус панус і славний троянорум князь шмигляв по морю, як циганус»). Реформи Петра, і всупереч історії, і в розбіжність з поглядом Пушкіна, схарактеризовані, як «те…, що льготою було людям».
Весь твір, нарешті, пройнятий вульгарними робле-
