Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/62

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Ущухнуло море, і хвилі вляглися,
Пустують по піні мавки,
Опять забіліли, опять простяглися,
По морю кругом байдаки;
Де ж човен дівався, де плавле мій милий?
Мабуть він не плавле, бо он де по хвилі
Біліють із його тріски.
 Як човнові море, для мене світ білий
 Ізмалку здавався страшним;
 Да як заховатись? не можна ж вік цілий
 Пробути з собою одним?
Прощай, мій покою, пускаюсь у море!
І може, недоля і лютеє горе
Пограються з човном моїм.