Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/87

 Щебече хто, хто свище, хто гуде,
 Аж округи луна іде.

Небіж

Ось, ось де Соловей! Який червоногрудий!

А дметься як, мабуть великий пан!
Уже то не спроста в нього такий жупан.

Дядько

Та годі, годі, Грицьку, буде

Ту погань, Снігиря хвалить!
Ця птиця не співа, а як усе, щебече,
Вона в гурті якнебудь засвистить;
А більше голову похнюпивши меж плечі,
Насупившись сидить.

Небіж

Так цитьте-лишень, ось я зараз угадаю:

Я сучий син, коли оце не він!
Увесь мов золотий, а крильця чорні має.

Дядько

Та будеш, Грицьку, сучий син:

Це просто іволга зоветься,
Вона із саду в сад літа,
То вишні гарно об'їда,
То оббива горох, а в співи не вдається.

Небіж

Так ось коли побачив співака!

Яка мальована та штучна птиця!
Вертиться, джеркотить, по дереву скака —
 Оце то Соловей.