єю піснею, бажано, щоб і вчитель умів співати, знав і розумів народню пісню і дітей цьому навчав.
Цікаві спогади, перекази та народні оповідання вчитель записує собі в книжку (пригодяться на другий рік йому), надзвичайно ж цікаві наказує і дітям списати та вивчити.
Таким самим способом збираються дітьми на селі і систематизуються в школі відомости про татарщину, козаччину, польщизну, хмельнищину гайдамаччину, чумаччину і т. п. Коли відповідних пісень діти не приносять, то вчитель повинен сам їх підібрати й дати дітям записати та й вивчити з ними.
Такими піснями ми вважаємо:
(Збірник „Историческія пѣсни малорусскаго народа съ объясненіями В. Антоновича и М. Драгоманова“, т. I і II, Київ, 1873 р.)
- 1) Ой там під вербою збіралась рада, хлопців громада.
- 2) Воротар, воротарчику!
- 3) Ой рано, рано куроньки запіли!
- 4) Пан переберначенько.
- 5) Ой як бє та й бє на царів-город.
(Збірник „Историческія пѣсни малорусского народа съ объясненіями Вл. Антоновича і М. Драгоманова“. Том перший).
- 1) З суботи на неділю заказали на війну, — ст. 27.
- 2) Князь Роман — ст. 38,