Перейти до вмісту

Сторінка:Григорьєв-Наш. Про навчання дітей рідній історії (1917).djvu/30

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

єю піснею, бажано, щоб і вчитель умів співати, знав і розумів народню пісню і дітей цьому навчав.

Цікаві спогади, перекази та народні оповідання вчитель записує собі в книжку (пригодяться на другий рік йому), надзвичайно ж цікаві наказує і дітям списати та вивчити.

Таким самим способом збираються дітьми на селі і систематизуються в школі відомости про татарщину, козаччину, польщизну, хмельнищину гайдамаччину, чумаччину і т. п. Коли відповідних пісень діти не приносять, то вчитель повинен сам їх підібрати й дати дітям записати та й вивчити з ними.

Такими піснями ми вважаємо:

I. Про княжі часи.

(Збірник „Историческія пѣсни малорусскаго народа съ объясненіями В. Антоновича и М. Драгоманова“, т. I і II, Київ, 1873 р.)

1) Ой там під вербою збіралась рада, хлопців громада.
2) Воротар, воротарчику!
3) Ой рано, рано куроньки запіли!
4) Пан переберначенько.
5) Ой як бє та й бє на царів-город.
II. Про Хмельнищину, козаччину, польщизну, татарщину та туреччину.

(Збірник „Историческія пѣсни малорусского народа съ объясненіями Вл. Антоновича і М. Драгоманова“. Том перший).

1) З суботи на неділю заказали на війну, — ст. 27.
2) Князь Роман — ст. 38,