Загально відомо, що найбільшим і найтриваліщим здобутком освітньої революції на Україні були і є українські школи. І коли тепер від кількох уже років Україна стогне в страшній неволі й чути ридання нашого народу, поневоленого чужинцями, нашої голодної, переслідуваної інтеліґенції доходять далеким відгомоном аж до нас і далі в культурний світ, то не зважаючи на те все лихоліття, рідна школа, школа з українською викладовою мовою, світить нам із темряви неволі як зірка, що віщує світанок кращих часів.
І тому саме українська школа, цей величенний наш здобуток, якого вже ніякий ворог, хоч би й дуже лютий, нам не забере, заслугує на пильну увагу нашого громадянства по той бік кордону й ми повинні вважати своїм обовязком пізнати докладніще українську школу сучасної Радянської України, проаналізувати її, щоби з одного боку мати там більшу певність, що ми не пропаща нація, коли в нас є своя школа, а далі, щоби не обмежуватися німим подивом та сліпим захопленням, але знати її наскрізь, зовсім, не закриваючи очей і на відємні її сторінки.
Бажання рідної, української школи пробували наші земляки давно вже зреалізувати. Не кажучи про давніщі старання в цьому напрямку, треба тут згадати про це, що посли до Думи, починаючи від 1906. року, увесь час аж до самої війни висовували це домагання в більше або менше великих розмірах, від народньої школи аж до університетів, але на жаль це все було голосом »вопіющого во пустині.« І навіть підчас великої світової війни, коли, здавалося, українство було геть придушене, не замовкають голоси з домаганням укр. школи. В 1916. році за міністра освіти Ігнатієва українські діячі в Київі й на провінції роблять заходи для відкриття кількох українських ґімназій. Міністер Ігнатієв, як людина поступова й особисто чесна, мав ставитися до цеї справи прихильно, а діячі українські йшли навіть на великі уступки, щоби зрушити справу рідної школи з мертвої точки, а саме згоджувалися на утраквізм російсько-український, котрий мав проявлятися в тому, що одні предмети мали викладатися по українськи, а другі (реальні) по російськи. Справу дозволу української школи брали тоді в звязку з тим фактом, що в частині окупованої тоді Галичини російська окупаційна влада дозволила відкрити деякі укр. ґімназії, як н. пр. у Тернополі
