випливають не з концепцій науки про державу, не з літератури і книжок, тільки зі стихійного хотіння самого населення, історично замешкалого в Україні. Звідси виросла теза Липинського: нації, яких ідея державна переховується виключно в книжках, є засуджені на смерть. Схоронення духа нації — державної ідеї України Липинський шукає не в літературі, а деінде. „Стративши свою державу, життєздатна нація зберігає себе в родині, стані, класі. Туди, в ці найміцніші твердині, одходить по руїні держави одиниця. Там зберігається по руїні дух нації — її ідея державна” — вчить Липинський (Вступне слово до „Листи до Братів-хліборобів,” ст. XXXI). В цей спосіб Липинський виводить і державну ідею з духа стихійно-ірраціональних первнів одиниці. Вагу і значення ірраціональної сили Липинський вперше підносить на ступінь державно-творчих факторів.
Вся штука будови і зберігання держав, — каже він, — лежить в умінні керувати існуючими вже інстинктами і хотіннями. Липинський навчає, що без самопосвяти, без ідейности, без горіння, без вірности і лицарськости — одною раціоналістичною калькуляцією, чи проєктами матеріяльної заінтересованости — держави не творилися. Звідси виріс, найдений для нас Липинським, політичний девіз: „якщо хочемо України, мусимо зорганізувати перш за всього „великий хрестовий похід Духа на українське пекло тілесних пристрастей та хаосу матерії”. Липинський наголошує рішучу потребу посідання високої індивідуально-моральної вартости провідною верствою, яка хоче творити державу. Він скеровує нас до колишньої козацької старшини, „що газет тоді не маючи, живим словом про свої діла і заміри лицарські оповідали, про них думи складали, а народ весь український через своїх оборонців-козаків ті думи старшинські підхоплював, далі в степи широкі ніс, з ними голови за Україну клав, пам'ять тих, кого він за честь, за відвагу, за мораль лицарську шанував і за провідників нації вважав, у пам'яті своїй неграмотній і по цей день заховав”… (Листи… ст. 18).
Ствердивши, в своїх „Листах”, з болем у серці, що всі останки тої віри, відваги, завзяття, лицарства і чести „сьо-
