мовляв, тільки політики високої міри, професіоналісти з політики можуть забезпечити побудову держави. А чи така заява не свідчить про те, що в державницьку свідомість народніх мас Феденки і Мазепи давно вже втратили віру, як і всі їх попередники історики-народники, що чесно і відверто визнали це? Інакше кажучи, народницька історіософія дійшла до трагічних висновків, які абсолютно невірно перенесла з низів народу на цілу українську націю. Цей фальш і збагнув великий Липинський. Він почав шукати проявів державницької свідомости там, де вони направду є, в народній еліті. Тому, взявши за об'єкт вивчення конкретний період Хмельниччини, Липинський науково довів, що верхи, а не низи народу, верхи не в сенсі соціяльнім, лише в сенсі державницької свідомости, мають ясний образ державницького ідеалу і відповідні стремління та волю. Звідси зродилася переоцінка історичних подій Хмельниччини, а відтак і цілого історичного процесу. Тому за Липинським, творцем і носієм державницької свідомости й ідеології є дійсний її посідач — це народня еліта, незалежно з яких кляс чи станів вона походить. Звідси зродилася і струнка система творчої клясократії, образ якої Липинський подав з суворо науковим обґрунтуванням та пропаґував його протягом цілого свого життя.
Справа в тім, що державницька свідомість, без якої держави не народжуються, не є тою духовою вартістю, що готовенька спочиває в народі, як скажім, мова, мораль, звичаї, побутові традиції, пісня. Останні, направду, живуть в народі віками відконсервовані, як поклади вугілля в землі, чи пам'ятки матеріяльної культури. Державницька ідея чи свідомість є іншого порядку духова вартість, властива лише провідній частині народу. Державницька свідомість не лежить в оформленому стані в низах народу. Тоді, як нарід дотримується побутових традицій автоматично, по інерції, „з діда-прадіда”, механічно, він не завжди посідає саму свідомість традиції. Додержання традицій без елементу свідомости тридиції ще не є динамічним, політично-пориваючим нарід, чинником. Те самісіньке є з мовою, чи піснею. Механічне вживання, скажімо,
