ремін на оден день. Твердого нїчого не має. І яка їм віра, Господи! От деревяна Михайлівська церква ся не так на завадї їм. Не то, а ще й одстоюють її, як заходились були піп та благочинники усякі коло неї, щоб знистожить її чисто — боялись двох парахвій у однім селї, то мужики наші не теї заспівали. Зараз у позови кинулись і одпозивали таки назад. Давности її не дали таки понизити. А вже як пусткою була мурована церква, то нїкому й думки не було її строіти і попів у неї просити. Дарма, що там же і Хміль старий похований був — сеж уже знали всї, а у деревяній нїякого ж слїду Хмельнищини немає. Що у ній похований його син Тиміш, сього-ж не знали, аж поки концисторія не прислала у волость, що він там похований, і поки справдї, як почали строїти її, не знайшли склепу й догомини у йому та поки Зотенко Захарко-Дон не одбив дверей у склепу та не зняв віка з домовини Тимошевої і не показав людям, що справди є його могила і він сам є там. А проте її одстояли таки і без його. І зарівнявши і засипавши склеп той, повкидали туда усе, що познаходили там, і кусок дверей одбитих Захарком уклали туди, засипали, затоптали і почали підвалини класти. Не то — й грошини не взяли з склепу того — усе то дорожили, щоб памятки таки ще й на далї там позоставались. Ся таки церква улюбленїша була і не була такою запущеною, як мурована. Мурована не пригортувала так до себе людей. Був час, що й телята туди в жару тїкали з лїса і спасались там од мух. Жостір виріс був у нїй завтовш у руку. Все то вжитки доводять до сього. На їх усе пеняють, а й забули, як воно до Хмеля було. Роскоші скортїло. „Нерад, Лях, що вбито, ще й ногами дрикга“.
- Проказував, хоч грамотний сам, Варивон Коцур, лїт 80 рівно.
Кажуть, що Хмельницького поховано в Мурованцї, з правого боку в церкві під стїною, де мідна плянка з написом про се прибита, а другі говорять, що він похований на дворі під церквою коло стїни цеї самої і проти цього самого місця. Та тут то горе: кажуть, що Хмельницького узяв Чарнівецький — якийсь Лях та спалив на попіл і попіл той зарядив у пушку та й випалив на вітер в урочищі Греченім, що звемо „могилками“, де саме Богунова нива. Тут ще недавно були могилки, а одна ще довго маячила, аж поки й її зорали і розгорнули геть.
А ми собі думаємо: чи вже в козаків нехопило товку догадатись, що такого, як Хмельницький, Ляхи і мертвого шукатимуть, щоб хоч на неживому попімститись? Не повинно, щоб козаки не догадливі були, та не обманили Ляхів, як вони се й уміли часто їм виробляти. Скоріш над усе, що козаки замість тїла Хмельницького у землю поклали другого
