Се, звісно, річ зайшла про ті криницї що на Довгалівцї, під Ярошівським (Покіщуковим) та Бражниковим садом, як іти Бражниковою вулицею.
— А не знаєте-ж, питає це нас той чоловік, який там хундамент під якою? Скажить, то я скажу, під якою поклажа велика є, бо я знаю, що одна криниця з цеглового хундаменту, друга з чавунного, а третя з залїзного. От якби знать, під котрою який хундамент, то й яб угадав, під котрою кладь узять.
Видко плани мов та описані усякі.
— Не знаєм за це нїчого, кажем йому на це, бо й ті шо близко їх живуть, не знають, бо скіко не зливають воду, як чистять, то все вода бє, а подивить ся, то дно піскове з камінцями усякими.
— Ну то й годїж і шукать кладї, сказав і попрощав ся з нами. А воно то й по планах не все по правдї виказано, бо то не під нею кладь, то тіко прикмета така, а десь на обіч треба дошуковатись, як на мою думку. Умер уже й той, шо й бито його було за поклажу коло трех криниць. Коваки, за гайдамацтва, було памятного дають молодим хлопцям, щоб не забули, де поклажу показать своїм людям, як виростуть. Та й він хвалив ся, що знає, що бито, і знає, що бито за поклажу, а де вона, не вкмітував горазд тодї, й забув. Призвуть було якого гуляку хлопця, натїпають і скажуть: „оце тобі памятне“ щоб не забув, де бито тебе, бо тут є отето й отето. Либонь тут і ножі гайдамаки ховали, як колись святили під колїївщину. Та за панщину все позабувалось. І я її лїт до десятка робив. Управитель з Одамівки, верстов за десятків до трех звідси, по воду все посилав. Видко, що вода добра була і є у їх. Ринва так здавна і є коло криниць. Річка собі низче тече, а в криницях вода з гори набіраєть ся і у їх вода висче богато од річки і не така на смак, як у річцї, краща. Щоб за Хмеля ще були сї криницї, не повинно, бо все чутка йде, що вони настали за колїївщини. Воно й кладь є, та простий не візьме, а такий як гайдамака або хоч з їх роду. Такий візьме, такому дадуть ся узятись, а простому нї, дарма що ото багато є тепер митцїв копатись коло криниць, намножилось їх.
- Проказав Омелько Топчій-Трегуб, лїт 70.
Вакуленко Іван — Михасеві жінцї дядько рідний — росказував, шо Юменів батько, Коваленко, то у… як звуть, не знаю, не буду й казати, аж 20 заступів зробив і почав з парубками за Вовчим шпилем кладї скрізь шукати. І от на пересипі за шпилем, на Генгелеві, де саме
