сосна росте, вирили гульвище гайдамацьке, а в йому золотий полумисок, дві серги золоті і перстїнь золотий, бо й плани так показували, що там гульвище було. Порались вони довго. А це тіко що почали саме добиратись до кладї, де не візьмись панї якась. Видко й до неї чутка дійшла, що Суботяне шукають кладї. Поздоровалась до їх. Пара коней добрих і кучер гарний у неї.
— Боже поможи! каже. Льоху дошукуєтесь? питає.
— Еге! одвічають ті.
— От — каже вона — найдїть льох гайдамацький, а в йому дїжа, кадка така з золотом, шо й кіньми в ній обернути можна, така завбільш дїжа та. От я й прикмету — каже — покажу. В оцїм дубі, у дуплї — показала на дуба — шукайте ружжо.
Стали шукати й знайшли вже саме залїзо з його, а дерево на йому обгнило.
— А шукайте під другим дубом два станки підків кіньских.
Знайшли. Так як полумиски добрі. Мабуть тіко так пороблено, а під кіньми й не були, бо деж таких і коней достати?! а може! Під гнилою колодою кістки з купця. З товаришами їхали купцї з Расеї, а гайдамаки й спобігли, та одного живого, казала панї, й спалили живцем. Золото забрали, а кістки за прикмету поклали й ружжо так само. Яка то тодї воля була гайдамакам, шо хотїли робили. Сама панї казала, шо вона взята була гайдамаками з Уманї ще дївчинкою. Усе їм їсти варила.
— Як же знайдите льох, — бо він од сих прикмет зараз недалеко є, то в йому одна дїжка золота, а друга з горілкою, третя з намистом. І одежа дорога над горілкою буде в льоху висїть, пояснює панї далї копачам.
— То ви ж знаєте, де й льох саме? спитали копачі ті в неї.
— Знаю, та не скажу, бо така клятьба положена гайдамаками, що як я визнаю, то мене так і розірвуть, не при хатї згадуючи.
Вони й замовкли. Я вже тодї й кажу Вакулї. А чом же вони не сказали їй, вас же 20 чоловіка було, шо ми вас, мов, живою одначе не випустимо, як не скажете. А як скажете, та шо вже буде з вами, ми за вас „постараємось“, у церкві наймем чи що.
— Еге! бідкувавсь Вакула, не прийшло їм у голову. У церковцю було-б чим старатись, як би знайшли були… А воно ховали гайдамаки гроші, думали, мов они знову вернуть ся туди, шо їхня таки візьме сила верх.
На спомин про гульбище з-за Тясмену гайдамаки й сосну перенесли сюди й посадили, а може й се прикмета, де кладь покладена…
- Проказав Омелько Топчій-Трегуб — той самий.
