тила дїрку геть. Другий льох починаєть ся у току коло клунї у Сидора Дона-Пелиненка, не далеко за дворищем Хмельницького, бо його подвірє велике. Піп засїв багато, а то — Коцурі. Варивон Коцур захопив трохи подвіря Хмельницького, як скоро ще з москалїв прийшов: вали зарівняв, льохи позасипав під оселю. Сидір то недавно засипав ход у льох. Як строїли попови хату та повітки та росчищали місця, то познаходили і підземні покої Хмельницького — усе з такого каміння й такої роботи, як і у церкві. Спершу не загортали їх, а потім зарівняли чисто. Приспи, що й тепера є в попівськім огородї[1] — що зовуть ся царською дорогою через те, що ними гетьман їздив понад ставом у Чигирин до столицї — верхнею туда, а нижчою назад, — піп оре, зачищає та огородину садить. А люде, поки воно не попівське було, не чіпали осадьби Хмельницького. Такі і здавна знали, що то за шлях був і не чіпали. З цього шляху Чигирин за сїм верст як на долонї видно. Не дурно Юрко з камінної гори — чи воно з Чигиринської, чи з нашої, не знаю — так улучив з пушки у замчище батькове, як завели ся з Ляхами, що розгатив геть його, тіко перед і зостав ся, що оце вже церкву з його зробили і Хмельницького церквою назвали. Не знали люде, як вдячити Хмельницькому, та попам і замчище й осадьбу віддали — хай, мов, инші руки походять коло памяток Хмельницького. А що кладї Хмельницького є багато у землї, то є. Багатиня не теперішнеї була. На шляху, де само перерізаний льох великий, що весни, що дощу великого, було виносить водою гроші, дукачі, намиста, пряжки, шаблї, стремена, кудзї, каблучки якісь тай не тіко тут, а й на других проваллях знаходять було усячину і все виробчасте таке, що нїякі ковалї тепера не викують так; з проваллів у Тясмин наносить водою рогів з оленїв, зубів якихсь з аршин удовш, або й більш, з пядь у товщ, або й товщ, — видко у двірцї Хмельницького усякого звіру багато було. Чоловічі кістки неймовірно великі скрізь і в землї й у річцї знаходять — гвардія козацька була видко. Гроші є й з бовванцем у каронї — се мабуть польські позоставались, а то все з козаком на конї з пікою — се вже, мабуть, виробка часу Хмельницького. Є й гетьман з булавою на деяких. Махей Трегуб старий, Топчій, росказує, що як козакував у лїсї (от на що перейшли козаки: на сторожу біля дерева!), та бачив, знайшли у Тіньках люде Хмельницького грошей цїлий вулик чавунний — усе з гетьманом на конї й з булавою були[2]. Находили грошей золотих чимало й по проваллях і по ямах увалених то по могилах і в Суботові. Та се якісь инчі були — тоненькі, як луска з риби і жовті все. Мабуть давнїші се, бо за Хмельницького золото як жар червоне все було, скіко не доводи-
