раєть ся Данило на Київ і східню Україну і пізнїйше, розпочинаючи боротьбу з Татарами. Можна було сподївати ся, що зібравши свою Галицько-волинську отчину, Данило з братом заходять ся збирати і східню Україну, тим більше що були вони тепер значно сильнїйші від батька, бо володіли всїми волинськими землями, а князї в Східнїй Українї за чверть столїтя ще більше подїлили ся й ослабли.
На перешкоді одначе стали Татари.
37. Татарський погром. Середно-азійські степи, що стільки вже нашкодили нашому житю й культурі, викидаючи в наші степи раз у раз все нові хижі орди кочові, на місце тих що вже ослабли в боротьбі з нашим народом і стратили свою дикість в пожитю з ним, — викинули ще раз хижу й дику орду на шкоду і погибіль українського житя. Були се Монголо-Татари, що в 1230-х рр. рушили на Україну.
Се новий рух звісний нам досить докладно в своїх початках, не так як попереднїх, що їх початки звичайно зіставали ся незвісними. Знаємо, шо причина до сього нового руху вийшла від монгольських орд полудневого басейну Амура. Племена сї довго не грали ніякої значнїйшої ролї, стоячи під властю своїх західніх сусїдів Турків. При кінци XII в. їх обєднав оден з племінних вождів Темуджін і з ними зачав підбивати собі сусїднї племена турецькі й татарські (Татарами як загальним іменем, звали ся у сусідів племена монгольські й сумежні, і під сим іменем виступають Монголи з своїми підвластними ордами в наших і взагалї в европейських джерелах). Темуджіна проголошено „чінґізханом“, самодержавним володарем. Він підбив дальші краї: Тангути, північний Китай, потім зачепив ся з ханом Туркестану, або Ховарезму, як його тодї називали, погромив його, а за сим виникла справа походу в каспійсько-чорноморські степи, що служили продовженнєм степів туркестанських; крім того є звістка, що Половцї брали участь в боротьбі Туркестанцїв з військами Темуджіна і тим накликали його на себе. Темуджін визначив в похід свого сина Джучі; сей одначе ухилив ся, і в похід післано воєводу Субутая. В 1220 р. Субутай знишив Закавказє, потім через Дербент пройшов на північний Кавказ; Половцї стріли його з ріжними сусїднїми племенами — Ясами, Черкесами й ин., але Суботай намовив Половців, аби відступили від них, погромив тих, а потім звернув ся на Половцїв і страшенно знищив їх на Подоню. (1222 р.).
Половцї тодї звернули ся до наших князїв, просячи у них помочи. Останнїми часами князї жили з Половцями в більшій згодї; Мстислав Удатний був жонатий з донькою половецького хана Котяна й намовляв иньших князїв помогти Половцям: як їм не помогти, казав, то вони піддадуть ся Татарам і ті ще з більшими силами упадуть потім
