Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/328

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

дою а всяке ослабленнє і захитаннє гетьманської власти ослаблювала зараз значіннє її і всього ладу козачого як власти і управи загальної краєвої.

255. Волинське письмо середини XVII в. (Луцьк, 1649).

Не зараз можна було вирвати старі погляди, сотворені всею попереднею історією козаччини, про те що центр козацького житя і устрою — се Запороже, Сїча, і відти повинний виходити і вибір гетьмана і весь напрям української полїтики. Уже в 1620-30-х роках, як козаччина починає опановувати волость і тут завязуєть ся трівка органїзація і управа козача, — уже тоді Січа тратить своє значіннє козацької столицї, козацького центра. В нових порядках центром українського житя стає гетьманська резиденція, де пробував найвища старшина козача, де рішають ся всякі справи в військовім судї і в генеральній канцелярії військовій. Претенсії Сїчи на давнє значіннє являли ся вже пережитком старини, анахронїзмом. За Хмельницького Сїча стала собі прибіжищем сміливого вояцтва, передовою сторожею України без всякого полїтичного значіння. Але коли не стало славного гетьмана, Сїчовики претендують на те, щоб таки від них виходив вибір гетьмана і старшини; нарікають на старшину, що вона собі захопила правлїннє й не хоче признавати власти Сїчи.

В усїм сим лежали зерна пізнійших завірюх. Як би Хмельницький не вмер так рано, і ще більше — як би по його смерти Україна могла б пожити спокійно яких кільканадцять лїт, сї зерна не проросли б. Українське громадянство виявило великий хист органїзаційний. Воно жило незвичайно скоро і швидко поступало в своїм полїтичнім усвідомленню. Як би воно було полишене саме собі й могло спокійно по-