Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/335

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

іменувати гетьманом. Козацького війська буде 30 тисяч, і крім того наємного війська в роспорядженню гетьмана 10 тис. Православна віра має бути у всїм зрівняна з католицькою, митрополит і владики матимуть місце в сенатї. Київська академія буде зрівняна в правах з краківською, і ще в котрімсь містї України має бути заснована одна академія.

Трактат укладав ся спішно і богато дечого в нїм ще не було продумано і вияснено. Наздогін потім, на сойм, що мав сей трактат затвердити, післано бажаннє, щоб в велике князівство Руське війшла не тільки східня, а й західня, цїла Україна. Виговський спішив ся з трактатом, щоб дістати поміч від Польщі против Москви.


85. Боротьба з Москвою. Війна почала ся. Виговський попробував вигнати московського воєводу з Київа, але се йому не вдало ся. Московське правительство після сього проголосило Виговського зрадником і наказало вибрати нового гетьмана. Але довідавши ся про трактат Виговського з Польщею, так замішало ся, що готове було відступити від своєї політики: воєводї Трубецкому наказано звести переговори з Виговським, обіцяти йому пробаченнє всього що стало ся і всякі уступки — навіть вивести воєводу з Київа, як би Виговський того домагався. Але Виговський не вірив уже в московську щирість і не хотїв вертати ся.

З початком 1659 р. він пішов за Днїпро, аби приборкати своїх противників, що знов підняли голову, як Москва була виступила против Виговського. Коли против нього рушило московське військо, він уступив ся за Днїпро, а московське військо почало підбивати собі сїверську Україну і обложило полковника Гуляницького в Конотопі (див. карту 262). Виговський же діждав ся Татар і з ордою рушив під і Конотоп. Московське військо не мало докладних відомостей про його сили, рушило на зустріч тай попало в два огнї, між козаків і Татар. Став ся погром небувалий: знищено цїле військо московське, двох московських воєвод попало в неволю. Трубецкой покинув Конотоп і подав ся скорше з України. Все було тепер в руках Виговського.

Але він не вмів скористати з такої користної хвилї, не вигнав московських залог з українських міст, а відійшов за Днїпро, бо кошовий Сїрко з Запорожцями — вороги Виговського — вдарили на Крим, змусили Татар покинути Виговського, а далї напали на Чигирин, столицю гетьманську. Московська партия за Днїпром підняла голову знову; поголоска, що Виговський піддав ся Полякам, підіймала против нього людей; нїхто не розбирав, на яких умовах се стало ся: бояли ся польського пановання і не хотїли про Польщу нїчого чути. Польське помічне військо, розложене Виговським в Сїверщинї, по старій памяти викликало таку ненависть, що в сих полках, прихильних Вшовському, під-