Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/336

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


няло ся повстаннє. Поляків убивали, і з ними загинув і визначний однодумець Виговського, Юрий Немирич, дуже освічений український шляхтич, котрого вважали дійсним автором Гадяцької унїї. З лївого берега сей рух перекинув ся й на правий: козаки й тут заявляли, що не хочуть вертати ся під Польщу. Тодї уманський полковник Михайло Ханенко зєднав ся з Сїчовиками Сїрка й підняв повстаннє против Виговського. Не хотїли його, хотїли Юрия Хмельниченка, як законного гетьмана.

Зійшли ся і в перших днях вересня 1659 р. під м. Германівкою стали против себе оба війська. Юрий Хмельницький з своїми, Виговський з своїми. Всї козаки одначе покинули його тепер і перейшли до Хмельниченка: поголоски, що Виговський віддає Україну назад Полякам, знищили його дїло. З Виговським було тільки його наємне військо й Поляки.

Військо вчинило раду й на нїй скричало, що не хочуть піддавати ся Польщі, не хочуть воювати з Москвою. Поголоски, що Виговський підняв ся проти Москви на те тільки, аби піддати назад Україну польським панам, знищили цїле повстаннє. Против Виговського підняло ся на радї таке роздраженнє, що мусїв іти геть, аби не вбили. Окричали гетьманом Юрася і післали до Виговського, щоб віддав йому гетьманські клейноди. Виговський, бачучи таке завзятє, віддав клейноди й уступив.

265. Печатка Виговського „гетьмана великого князївства Руського“ по Гадяиькій унії (на печатці голуб з оливною галузкою — вістник згоди).

Тодї старшина, однодумцї Виговського, побачивши, з яким завзятєм виступає війісько против Польщі, поміркувала, що з Гадяцькою унїєю тепер, видко, нїчого не зробиш — треба вертати ся під зверхність московську. Але хотіла все таки використати хвилю, щоб виторгувати від Москви, аби не мішала ся на будуще в українські справи. Тому намовила Юрася, аби прийнявши гетьманську булаву, не спішив зачинати з Москвою.

Ставши з військом над Днїпром, під Ржищевим, чекали, що скаже Москва. Коли Трубецкой прислав до них заклик, аби вернули ся під зверхність московську на давнїх правах і вільностях, Юрась за радою старшини післав Петра Дорошенка, щоб передав Трубецкому їх умови, на яких вони згодні піддати ся Москві на ново. Там вони домагали ся щоб на будуче на Українї московських воєвод не було нїде окрім