особливу небезпеку вже тодї добачали в українстві галицькім, не звязанім цензурними росийськими обмеженнями і настроєнім різко й ворожо для росийського правлїння, через його заборонні заходи против українства.
Комісія рішила як найпильнїйше слїдити за галицькими виданнями, не допускати до Росії все що могло б впливати на розвій українського житя, підтримувати грошевими підмогами й иньшими способами москвофільські видання, москвофільський рух в Австрії та вжити всїх способів, щоб задавити український рух в Росії. Зараз потім закрито київский віддїл ґеоґрафічного товариства, а весною 1876 р. вийшов указ против українського слова взагалї: дозволено українською мовою друкувати тільки історичні памятки, з нової лїтератури — белєтристичні твори (вірші, оповідання, пєси), та й то правописею росийською і під найострійшим доглядом; українські концерти, представлення, читання заборонено зовсїм.
Самі по собі се були дуже тяжкі заборони, а на дїлї цензура ще додавала до того своєї пильности, і якийсь час українські книги не пропускали ся таки зовсїм — хіба десь припадком, через недогляд. Доходило до всяких сміховин: вичеркували українські слова з оповідань писаних по росийськи; велїли, щоб на концертах українські піснї співали ся словами перекладеними на росийську або французьку мову, і т. ин. Скоро одначе саме начальство київське і харківське звернуло ся до правительства з виясненнями, що заведені заборони занадто гострі і безпотрібно тільки дражнять громадянство. Через те зроблено було потім деякі полекші, напр. дозволено українські концерти й представлення хоч і з всякими обмеженнями; дещо полекшено книжну цензуру; пропущено — хоч і з немилосердними вирізками, кілька лїтературних альманахів („Луна“, „Рада“, „Нива“), що мали заступати місце лїтературного журналу, якого не дозволювано нїяк. Прінціпіальні ж заборони і обмеження зістали ся в усїй силї.
127. Українська робота на галицьким грунтї і в Росії в 1880-х рр. Не вважаючи на сї малі полекші яка-небудь лїтературна чи громадянська робота українська все таки була неможлива в отсих обставинах і заборона 1876 р. мала той наслідок, що свідомійші й енерґічнїйші Українцї з Росії в 1880-х рр. ще в більших розмірах, аніж в 1860 роках, переносять свою роботу до Галиччини. З становища тих державних, чи централї-
