Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/527

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

сказати — з галицьким намісником (ґр. Бадені) і сподївала ся оперти ся на його помочи, як в 1848 р. Але тодї правительство стояло против польсько шляхти, а тепер було з нею звязане. Та й не те було галицьке громадянство! Поступовійша частина галицьких Українцїв уже перед тим відлучила ся від більш консервативних народовцїв і стала формувати ся в осібну партию, під назвою „радикалів“. Коли ж проголошений був новий союз народовцїв з правительством; сї радикали різко виступили против нього і повели дуже енерґїчну аґітацію против такої „угодової“ полїтики народовцїв. Опозиція їх була глибоко справедлива, бо на дїлї союз з правительством мав бути союзом Українцїв з правлящою польською шляхтою Галиччини, а властиво і не союзом, а відступленнєм від боротьби з шляхетським польським панованнєм за цїну деяких національних уступок, дуже дрібних як на таку принціпіальну справу (одна українська ґімназія, одна українська катедра в унїверситетї й таке иньше). Кінець кінцем проводирі народовцїв, розгледївши, куди веде їх сей союз, та й уступаючи натиску громадської думки, розірвали сю „угоду“, і при нїй зістала ся тільки невеличка ґрупа консервативно-клєрикальна. Переважна більшість народовців, ще глибше переконавши ся на сїм прикладї, як нерозривно звязало ся правительство з польскою шляхтою, рішила стати в рішучій опозиції і до польського пановання і до центрального правительства, що віддавало Галиччину на поталу Полякам, за те що вони підтримували правительство в парляментї.

403. Карпенко-Карий (Тобилевич).

За прикладом радикалів, що всї свої пляни оснували на соціальнім і полїтичнім освідомленню селянства й його орґанїзації, народовцї рішили також іти як енерґічнїйше в нарід, освідомляти його полїтично, загрівати до боротьби за свої права та орґанїзувати до участи в полїтичнім житю і полїтичній боротьбі. З сього власне погляду вплив радикалів на галицьке житє був дуже важний, бо він не дав народовцям пересувати ся на право, куди їх тягли консервативні й клєриекальнї елєменти, а змушував вести бодай середню лїню між сим консервативним, і радикальним напрямом. В 1900 р. народовцї навіть постановили фор-