Ся книга була задумана давно. Як тільки настала якась свобода українському слову в Росії (1905), першою моєю гадкою було — що тепер можна буде здійснити сей давнїй замір — видати приступно написану ілюстровану історію України. Перше одначе я задумав видати коротку популярну історію, котра й вийшла весною 1907 р. під назвою „Про старі часи на Українї“; в закінченню сеї книжки я тодї пообіцяв скоре виданнє більшої ілюстрованої сторії (се закінченнє чомусь в більшости примірників було видавцями пропущене, а тільки в декотрих зіставлене). Одначе ріжні пригоди знеохотили мене потім до сього дїла, і тільки минулого року, бажаючи подякувати українському громадянству, що привитало мене з двадцятипятилїтем моєї письменської діяльности, вернувсь я до отсього діла і випускаю тепер отсю книгу.
Не знаю, чи треба толкувати, як я її завданнє розумів, бо поглянувши в сю книжку кождий тямущий сам то зміркує. Хотів я дати громадянству нашому книгу написану легко і приступно, оживлену образами минулого житя, уривками нашої старої творчости, нашої словесности і знимками цїкавих предметів старого побуту, портретами давнїх українських дїячів, картами і планами місць вікопомних подїй. Нелегка се річ — змістити в таку хоч би й величеньку книгу все богацтво українськаго житя, від найдавнїйшої доби, куди не сягає ще писана їсторія, і до наших часів свідомого українського житя, коли хочетя ся не обмежитись самою тільки зверхньою історією володарів і війн, а показати і те, як жило ся народови, в якім напрямі розвивало ся його житє громадське і культурне. Не засипував я через те викладу свого іменами і роками — кому треба того, знайде дещо в реєстрах і таблицях, що тут подаю [1]. Мусїв также обмежити і число малюнків — могло б їх бути значно більше, і числом і розміром, але тоді б прийшло ся або книжку побільшати й цїну підносити або на саму історію на оповіданнє лишати зовсїм мало місця.
Ілюстрації давав я тільки самі „автентичні“ — знимки с старих портретів, малюнків, ґравюр, будинків, а не скомпоновані сучасними малярами. Що найбільше позволив собі подати кілька рисунків, які на підставі старих монет, печаток то що пробують відтворити портрет чи образ діяча. По за тим я старав ся обминати всяку фантастичність, виходячи з того переконання, що дїйсний старовинний предмет вводить сучасного чоловіка в старе житє далеко краще і живіще, нїж довгі описи і всякі новійші фантазії: стара ґравюра, малюнок незалежно від того, що вони представляють,
- ↑ А хто схоче про щось довідати ся більше, той знайди його в великій історії України.
