Таким чином третична доба — її середина і друга половина, і доба ділювіальна — се ті часи, в яких протягом довгих десятків і соток тисяч лїт формувала ся і приходила до тепірешнього свого вигляду наша територія. Тектонічні процеси другої половини третичної доби творять нинїшні гірські хребти її. Иньші зміни земної кори значно наблизили її до теперішнього вигляду вже на вступі ділювіальної доби. Але вона мала ще перейти різку метаморфозу, яка відбила ся дуже сильно і на виглядї її поверхнї, і на всїм орґанїчнім житю її: була нею ледова доба в серединї ділювіальної епохи.
Третична доба взагалї характеризуєть ся повільним упадком теплоти. Еоцен визначав ся високою температурою і вохким повітрєм, буйною ростинністю і незвичайним розвоєм звірячого (животного) світу. Се була епоха розвою вищих родів звірят, що виступають в незвичайнім багацтві і рожнородности родів, так що пізнїйший і теперішнїй звірячий світ — се бідні, нужденні останки, найбільш витрівалі, що вміли приладити ся до тяжких обставин пізнїйших тїсних часів. Підсонє Европи в тій добі мало чисто тронікальний характер, такуж ростниність і фавну. Але в середнїх часах третичної доби воно прохоложуєть ся, а заразом ще й зміни ороґрафічні, поява середноевропейських гірських систем — виливають на те, що підсонє і житє північно-східньої Европи холоднїйшає і біднїйшає. Все ж таки і в останнїх часах третичної доби клїмат в наших сторонах був лагіднїйший і прихильнїйший від теперішнього, ростинність і фавна ріжнороднїйша, зложена з теперішнїх родів і з представників горячійших країв, — і таким переходить се житє в ділювіальну добу, що в своїх початках не віддїляєть ся нїчим різким від доби третичної. Але далї в ділювіальній добі переходять різкі клїматичні зміни. Під впливом блнзше не-
значно від сучасних. Під алювіальними ідуть верстви ділювіяльні („потопові“ — назва ся, дана під впливом біблїйних традицій про потоп і передпотопове житє, відповідає в дїйсности великим водам, коли топили ся тодїшнї ґіґантські ледівцї); сї верстви носять слїди великих клїматичних перемін: сильного охолодження температури в звязку з широким розповсюдненнєм ледівця в центральній Европі, а за тим — і сильних перемін в фльорі і фавні сих країв. Алювій і ділювій разом становлять формацію т. зв. четверичну; під нею лежать верстви формації третичної , спідня (давнїйша) часть й зветь ся еоценом, друга — олїґоценом, третя міоценом, верхня плїоценом. Тому що ділювіальні верстви не відріжняють ся різко від верхнїх третичних, ділювій часом прилучають до третичних верств, як найвищу й останню з них (плєйстоцен) — тим більше що й хронольоґічно взявши четверична доба являєть ся сорозмірно коротким еиільоґом далеко довших третичної доби — як і третична доба що до часу далеко коротша була від старших доб: крейдяної та юрської.
