вияснених ще причин температура північної Европи обнижаєть ся, збільшають ся атмосферничні опади, зростає вохкість[1]. В північній Европі розвивають ся великі ледівцї, зростають величезні маси леду і снїгу і розширяючи ся звідти опановують все більші й більші простори центральної і східньої Европи. Східня Европа і центральна в значній части була захоплена величезним ледівцем фінсько-скавдинавським: він дійшов величезних розмірів в фінсько-скандинавських сторонах і відси роспросторюючи ся розширяв ся на полудень і полудневий захід. В моменти найбільшого свого роспросторення він захопив весь басейн Висли, Нїмана, Припети, середнє Поднїпровє. Слїдами сього роспросторення зістали ся вали моренні, глиби північного каміння, принесеного ледівцями, та иньші прикмети великих мас каміння, пересуваних ними. На підставі сих слїдів вважають, що в момент свого найбільшого роспросторення ледівець сягав мало не до порогів Днїпрових, виступаючи широким клином в долинї Днїпра, а другим таким клином в порічю Дона, тим часом як волинсько-подільські височини (майже вся Галичина і полуднева частина Волини) не були ним захоплені[2]. Дуже можливо одначе, що тут, в долинах Днїпра і Дону за слїди ледівця взято слїди розмиву його, принесеш водою, коли ледівець топив ся (т. зв. флювіоґляціальні наноси), і в дїйсности днїпровий ледівець не заганяв ся так далеко на полудне[3].
Як довго трівало таке широке роспростореннє ледівця, неясно. В звязку з повисшеннєм температури й иншими клїматичними змінами його розміри і границї безсумнївно зміняли ся. То процес роставання брав перевагу над процесом наростання мас леду й снїгу, і тодї ледівець відступав на
- ↑ Звичайно причину бачать в самім пониженню температури, але тепер дослїдники не вважають можливим пояснити сим одним отсе явище і шукають ріжних причин метеорольоґічних і навіть тектонїчних (змін в поверхнї землї). Зрештою саме се явище не було чимсь зовсїм новим, і в старих ґеольоґічних епохах стрічають слїди ледових періодів, анальоґічних з нашим ділювіальним. Про сю ділювіальну ледову добу новійші працї: Penk u. Brückner, Die Alpen im Eiszeitalter, 1901–9. Hess, Die Gletscher, Брауншвайґ, 1904. F. Geinitz, Die Eiszeit, 1906 (в серії Die Wissenchaft, вип. 16, Брауншвайґ, F. Wieweg). Wahnschaffe, Verflachengestaltung des Norddeutschen Flachlandes, 1909. Також Kayser Lehrbuch der Geologie т. II, вид. 1908 р.
- ↑ Ось так близше означають границї ледівця на підставі матеріалу, зібраного Нїкітїним: від верхівя Висли на Овруч, звідти на Умань або Звенигородку, Кремінчук, потім, від Полтави на північ до Козельска і Лихвина і знов на полудень до Острогожська і Роздорської стан. на Дону.
- ↑ Такі підозріння були висловлені проф. С. Рудницьким, Коротка ґеоґрафія України, с. 72.
