Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/101

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

100

між ними Костомарів, що тодї був професором унїверситету в Київі й розбирав українську історію. Був Кулїш, що збирав тодї народнї піснї, перекази, а потім уславивсь як поет і письменник. Були й иньші визначні люде, все молоді, повні сил і завзятя; Шевченко мав тодї 30 лїт, його знайомі — ще від нього молодші. Зчаста сходились вони та щиро розмовляли між собою, до чого треба йти й яким способом помогти свому народови.

Завязали між собою таке брацтво, щоб приєднувати до того иньших щирих і тямущих людей, спільними силами доходити правди та добра свому народови й иньшим народам славянським. Назвали се „брацтвом Кирила і Мефодія“, первоучителїв славянських, що принесли до Славян письменство, освіту й слово Христове.

Постановили доходити того, аби не було неволї між людьми, щоб знесено було кріпацтво й одні люде не були підданими иньших. Щоб не було полегкостей для одних, а тягарів для других, не було ріжницї між мужиками й дворянами або купцями, а мали всї однакові права. Щоб кожній вірі й народности була свобода, аби не було так, що чоловіку не позволяють вірити так, як він хоче, а силоміць змушують його бути православним чи католиком, хоч він того не хоче. Щоб вільно було друкувати всякі книжки чи газети, без усякої перешкоди чи нагляду від начальства, всякі думки висловляти, й не можна булоб за се людей карати, що вони такі думки висловяють чи між людьми ширять — себ-то щоб була свобода сумлїння і слова.

Для забезпечення тої свободи і рівности братчики вважали найкращим способом, щоб кожний народ славянський, між ними й український, жив собі самостійно, по своїй волї, під своєю управою, вибираючи собі начальство по своїй волї. Щоб не було такого, що один народ другим володїє й над ним панує, але щоб жили кожний свобідно і тільки були в братськім союзі між собою — спільними силами собі помагали й боронили (се зветь ся „федерація“ — слово латинське, а значить спілку, товариство, союз).

Для того щоб доходити сього, почали приєднувати до свого брацтва кращих людей з українського громадянства, виготовляти листи і поклики для потайного поширення між людьми. Костомарів виготовив таке сміливе й горяче писание під назвою: „Книга битія українського народу“. Викладав у нїм давні основи рівности й братерства, свободи й народовластя, які були здавна в українськім житю, виявили ся в козацтві, в старих брацтвах українських, а задавлені були польським панством та московським царством.

Але лиха біда спіткала сї заходи братчиків. На початку 1847 р. донїс на них один чоловічок. Поарештували їх, захопили їх писання,