Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/853

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

яром стоїть у руїнах, колись-то пишний замок. К. (О. 1861. II. 234).

Круго́м, нар. 1) Кругомъ, со всѣхъ сторонъ. Золотоноша кругом хороша. Ном. № 727. Кругом його степ як море. Шевч. 2) Кругомъ, вокругъ. Кругом дуба русалоньки мовчки дожидали. Шевч. 30. Обійшли кругом церкви. ЗОЮР.

Кругосві́т, ту, м. = Круговид. Його (М. Вовчка) кругосвіт немаленький. О. 1861. IV. 34.

Кругосві́тній, я, є. Всемірный. Дійшовши з проґресом кругосвітньої наукової праці тієї правди… К. ХП. 135.

Кружа́лко, ка, с. 1) Ум. отъ кружа́ло. 2) Часть гончарнаго круга. См. Круг.

Кружа́ло, ла, с. Кругъ; дискъ. Парубки обсіли кружалом її хату. МВ. Аж кружало витоптав, танцюючи. Св. Л. 207. У коморі воскові кружала. Кружа́ло является частью различныхъ снарядовъ, напр., ткацкаго станка. Вас. 167. Ум. Кружа́лко, кружа́льце. Коли б подивитись з місяця на землю удень, вона б здавалась нам біленьким кружальцем. Ком. I.

Кружа́нин, на, м. Участникъ хороводнаго круга. Грин. III. 105.

Кружа́ти, жа́ю, єш, гл. = Кружляти. Зевес тоді кружав сивуху і оселедцем заїдав. Котл. Ен. А козак сидить у корчмі, мед-вино кружає. ЗОЮР. I. 219.

Кружґа́нок, нку, м. Галлерея. Освітились залі, кружґанки і кімнати княжеського замку. Стор. МПр. 74. З обох сторон будівлі прибудував ще по крилу покоїв і з'єднав їх кружґанками. Стор. МПр. 65.

Круженя́ти, ня́ю, єш, гл. О птицѣ: кружить, дѣлать круги летая; парить. Коршак літає, літає, — чого він так круженяє? Радомысл. у.

Круже́ць, жця́, м. Въ прялкѣ для шерсти — катушка, на которую постепенно наматывается спряденная шерсть. Вас. 153.

Круже́чок, чка, м. Ум. отъ Круг.

Кружина́, ни́ и кружиня́, ні́, ж. Окружность. Чотирі четверті кружині. Черниг. у. Се болото верстов із сім кружині.

Кружі́вка и кружі́лка, ки, ж. = Кужілка? = Веретено? Буде мати бити щіткою, гребінкою і веретеном-кружівкою. Грин. III. 72. Добру свекруху маю, не дасть мя бити, знаю: видре щітку і гребінку, веретена і кружілку. Грин. III. 92.

Кру́жка, ки, ж. Часть гончарнаго круга. См. Круг 11. Вас. 179.

Кружкома́, нар. Кружкомъ, въ кружекъ. Посідали кружкома. О. 1862. VIII. 18.

Кружля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Кружиться, рѣять въ воздухѣ. Як спускали домовину в яму, то все над нею білі голуби кружляли. МВ. I. 79. 2) Пить. Пообідавши, стали кружляти горілку. Стор. I. 204. А в тій корчмі два чужоземці: ой їден чужоземець мед-вино кружляє. Чуб. V. 393.

Кружо́к, жка́, м. Ум. отъ круг. 1) Небольшой кругъ, образованный линіей или расположенными по окружности предметами, людьми. Става́ти, сіда́ти кружка́. Становиться, садиться въ кругъ. Жонаті чоловіки тим часом стали в раді кружка і обрали з між себе отамана. Г. Барв. 138. Сідайте ж бо кружка та й слухайте! МВ. Кружка́ бі́гати. Кругомъ бѣгать. Херс. Голова́ кружка́ йде́. Голова кружится. Г. Барв. 532. 2) = Круг 5. Чуб. VII. 408. 3) — обича́єк. Двадцать штукъ обечаекъ для сить. Вас. 152. 4) Площадь, ограниченная небольшою окружностью. І квіток цвіте без ліку, все кружками, кружками. МВ. Вообще всякій деревянный кружокъ, служащій для различнаго употребленія, напр., вмѣсто тарелки, какъ крышка для различной посуды (напр., кувшиновъ, кадокъ съ квашеной капустой, огурцами, кадокъ съ водой) и пр. Чуб. VII. 386. 6) Кругъ въ мельничной шестернѣ. Мнж. 481. Ум. Круже́чок. Миттю подала на стіл гарячих млинчиків, сала кусочок положила на кружечку. К. ЧР. 242.

Крук, ка́, м. = Крюк. Висить пуга на круку, буде жінці і дяку. Ном. Ум. Кручо́к.

Круле́вство, ва, с. Королевство. Був обраний на польське крулевство. Стор. МПр. 64.

Крулевщи́зна, ни, ж. Жалованное отъ короля имѣніе. К. Досв. 148.

Крулі́вна, ни, ж. 1) Королевна. 2) Родъ игры. Грин. III. 96.

Круль, ля, м. Король. (Заимствовано изъ польск. языка).

Крулюва́ти, лю́ю, єш, гл. Царствовать, управлять. Не таким кпам, пане брате, в Польщі крулювати. О. 1862. II. 54.

Кру́мкати, каю, єш, гл. = Крамкати. Вх. Лем. 428.

Крумка́ч, ча, м. Воронъ. Кіев. г. Вх. Лем. 428.

Крумча́ти, чу, чиш, гл. = Крумкати. Гавран крумчит. Вх. Лем. 428.

Крупи́, круп и крупів, мн. 1) Крупа.