Кру́чений, а, е. 1) Свернутый. 2) Придурковатый. Ходить, як кручена курка. Ном. № 10943. Кру́чена вівця́, кру́чений бара́н. Овца или баранъ, больные мете́лицею. Желех. См. Круча́к. 3) Шалунъ, сорванецъ. 4) Кру́чені паничі́. Раст. Ipomaea rubra.
Крученя́к, ка, гл. Табакъ въ свернутыхъ листьяхъ. Вх. Зн. 30.
Круче́чок, чка, м. Ум. отъ кручок.
Кру́чий, а, е. Вороновъ. — син — бранное слово. Да вже ж на Україні не одна жінка курку зготувала, тебе, ляха, кручого сина, на ніч чекала. АД. II. 114.
Кручі́нка, ки, ж. Крендель. Вх. Зн. 30.
Кручія́, чії́, ж. Водоворотъ подлѣ мели. Канев. у.
Кручкоде́р, ра, м. Крючкотворъ; взяточникъ. Поліцейські кручкодери. КС. 1882. X. 189.
Кручо́к, чка́, м. = Крючок. Коло тії криниченьки кручок і відро. Чуб. V. 204. Попробував то так, то сяк закидати оддалека кручка, щоб вивідать, що в нього на думці. К. ЧР. З вищого, бач, розуму закидає кручка. Ум. Круче́чок.
Круш, ша, м. Руда, металлъ. Лучче піти, моя мати, в Сібіроньку круш копати, ніж…
Круши́на, ни, ж. 1) Крушина, Rhamnus frangula. Нема роду-родини, ні вірної дружини, тілько в саду крушина. Чуб. V. 332. 2) Печаль, кручина. А на моїй голові штирі крушині. Ой перша крушина — отець-мати померла. Чуб. V. 585.
Круши́ти, шу́, ши́ш, гл. Мять, сокрушать. З старим жити, тіло крушити. Ном. Журба мене круше. Чуб. Не сушіте, не крушіте моєї молодости. Гол. I. 232.
Круши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Сокрушаться. Гляну в перше віконечко — плачу, крушуся, гляну в друге віконечко — Богу помолюся. Нп.
Крушний, а, е = Крихний. Желех.
Крьо-не́! меж. Крикъ, которымъ пастухъ приказываетъ козамъ возвратиться назадъ. Козар гонить кози покликом: ці! ці! завертає їх — крьо-не́! Шух. I. 211.
Крюк, ка, м. 1) Крюкъ. Зачеплені крюком за ребро моталися на шибеницях. Стор. МПр. 129. 2) Перпендикулярная часть журавля (у колодца), на которой виситъ ведро. 3) Воронъ. Щоб летіли крюки з поля ляшків-панків їсти. Шевч. Ум. Крючо́к.
Крю́кання, ня, с. 1) Карканье, крикъ воронъ; курлыканье журавлей. 2) Кваканье лягушекъ.
Крю́кати, каю, єш, гл. 1) Каркать (о воронахъ); курлыкать (о журавляхъ). Угорі десь крюкають журавлі. Мнж. 114. 2) Квакать (о лягушкахъ). Не крюкайте, рябі жаби, в густім очереті. Мил. 66.
Крючо́к, чка́, м. Ум. отъ крюк. 1) Крючекъ. Загина́ти, закида́ти крючка́. Заговаривать издали о чемъ-либо съ хитрымъ намѣреніемъ. 2) = Крюк 2. 3) Небольшой воронъ. Налетів крючок. Грин. III. 142. 4) Деревянная доска съ загнутымъ краемъ, на которой сапожники вытягиваютъ вытяжные сапоги. Сумск. у. 5) Мѣра водки самая малая. Чуб. VI. 333.
Крявча́ти, вчу́, чи́ш, гл. Каркать (о воронѣ); кричать (о Nucifraga caryocatactes). Вх. Уг. 248. См. Кравчати.
Кряж, жа́, м. 1) Спинной хребетъ. Чуб. VII. 575. 2) Холмъ. Мнж. 4. З'їхавши на високий кряж, озирнувся Кирило Тур. К. ЧР. 158. Давно вже на його грудях лежить широкий кряж сирої землі. Стор. I. 228. 3) Деревянный отрубокъ цилиндрической формы. Чуб. VII. 575. Вас. 184.
Кряжи́ти, жу́, жи́ш, гл. 1) Усердно работать, не разгибая спины. 2) Заботиться, радѣть. Лежень лежить, а над ним Бог кряжить. Ном. № 1682. Стара, було, так і кряжить за дітьми, щоб ніхто не зобідив. Канев. у. За ним кряжили, значить жаліли, що наче він справний, щоб не рощитать його. Верхнеднѣпр. у.
Кряжува́ти, жу́ю, єш, гл. Обтесывать дерево цилиндрами. Чуб. VII. 575.
Кряк, ка́, м. 1) = Крак. Вх. Лем. 429. 2) Порода водной птицы. Полети ж ти, галко, де мій рідний батько, полети ж ти, кряче, де матюнка плаче. Чуб. V. 465. Ум. Крячо́к. Летить крячок на той бочок, да й сів на тичині. Мет. 463.
Кря́ка, ки, ж. Лягушка. Вх. Пч. I. 16. Ум. Кря́чка.
Кря́кати, каю, єш и кря́чу, чеш; одн. в. кря́кнути, ну, неш, гл. 1) = Кракати 1. Убрався між ворони і крякай як они. Ном. № 5880. Крякнула ворона на ввесь рот. Стор. I. 15. Сидить сорока коло потока та й кряче, та й кряче. ЗОЮР. II. 244. 2) Крякать по утиному. Чорно-
