рябі каченята, крякаючи, у двір садком беруться. МВ. II. 134.
Кря́нути, ну, неш, гл. Ударить. Вх. Зн. 30.
Кря́татися, таюся, єшся, гл. Быть занятымъ, хлопотать. Вх. Зн. 30.
Кря́ч, ча́, м. Жердь, которой поворачиваютъ бревно: при постройкѣ дома, сарая нужно бываетъ положенную уже на стѣны, но еще не прикрѣпленную, матицу перевернуть; тогда туго обматываютъ ее веревкой и въ петлю, которой оканчивается она, продѣваютъ кряч, жердь, при помощи которой бревно переворачивается. Крячем можно хоч яке дерево криве у сволоці повернути чи так, чи инак. Волч. у.
Кряча́, ча́ти, с. Утенокъ. Трапляється, батьку, що кряча малеє ловить рибку краще ніж стареє. Макс. (1849), 84.
Кряча́стий, а, е. Кустистый. Крячастий барвінок молодій дівчині на вінок. Гол. IV. 323.
Крячи́на, ни, ж. Маленькій кустъ. Вх. Лем. 429.
Крячи́стий, а, е. Покрытый кустами. Крячисте поле. Вх. Лем. 429.
Крячи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Давать развѣтвляющійся корень. Перниця крячится. Вх. Лем. 429.
Кря́чка, ки, ж. Утка. Другі люде гуляють, ходять у гай, а ми крячкою сидимо дома. Левиц. I. 344. Як крячка та просиділа трохи не три тиждні коло матері. Мир. Пов. I. 137.
Крячо́к, чка́, м. = Кряк? Летить крячок по над морем та й летячи кряче. Макс. Ой летить крячок через Дунай річку. Грин. III. 595.
Ксі! меж. Крикъ на свиней, когда ихъ гонятъ. Вх. Лем. 429.
Ксьондз, за́, м. Католическій священникъ. В страшно-судную неділю ксьондз казання говорив. Рудан.
I. Ку, пред. Къ. Явор ку ней промовив. Гол. II. 713.
Ку! меж. = Куку! А зозуленька — як ку, так ку! А соловейко — як тьох, так тьох! Чуб. V. 589.
Куб, ба, м. 1) Кубъ. 2) Выдолбленный изъ дерева кубокъ. Желех.
Куба́й, бая́, м. = Куб 2. Желех.
Ку́бан, на, м. Взятка. Кубан все одно, що й хабар. Св. Л. 164.
Куба́нка, ки, ж. Шапка съ широкимъ барашковымъ околышемъ и остроконечнымъ плисовымъ верхомъ. Вас. 156.
Куба́ра, ри (—ря, —і), ж. Снарядъ для снятія роя пчелъ съ дерева; онъ состоитъ изъ длиннаго шеста и прикрѣпленнаго къ нему мѣшка.
Куба́ток, тка, м. Комъ. Желех.
Куба́ття, тя, с. соб. Комья. Желех.
Ку́бах, ха, м. Лунка, круглая ямка въ землѣ, сдѣланная для посадки капусты, картофеля и пр. Ти кубахи роби, а я капусту садитиму. Екатериносл. г. Когда картофель выростетъ, то ку́бахом называется кустъ картофеля, собственно его корни съ картофелинами въ землѣ. Піди викопай три кубахи картоплі. Екатер. г. Кубахи ростуть. Г. Барв. 535.
Ку́башок, шка, м. Мѣсто подъ печью для золы. Желех.
Кубе́ба, би, ж. Раст. Кубеба, Cubeba. На запіканку корінькову купив кубеби й калгану. Мкр. Г. 69.
Кубе́лечко, ка и кубе́льце, ця, с. Ум. отъ кубло.
Куби́чний, а, е. Кубическій. Дещо.
Ку́бка, ки, ж. Деревянная посуда для бри́ндзи. Вх. Зн. 30.
Ку́блитися, люся, лишся, гл. Гнѣздиться, вырывать въ землѣ ямку для гнѣзда. Бабина куриця на моїм подвіррі кублиться. Ном. № 8967. Ви мислите: де дівся дім тиранський? Де той намет, що кублились ледачі? К. Іов. 47.
Ку́блище, ща, с. Логовище. По кублищах своїх звірря заляже. К. Псал. 237. Кублище сліпого католицтва. К. Дз. 134.
Кубло́, ла́, с. 1) Логовище. Звіря… в своїм кублі недвижно спочиває. К. Іов. 82. 2) Гнѣздо, преимущественно вырытое въ землѣ, а затѣмъ и всякое. На Благовіщення і птиця не несеться й кубла не в'є. Ном. № 418. 3) Въ переносномъ значеніи также человѣческое жилье. Да чого ти, Марусе, без кубла? Мет. 4) = Бодня. Черниг. г. Ум. Кубе́лечко, кубе́льце. Знайшла ж бо я кубелечко, де утка несеться. Мет. 107. Туга коло серця як гадина в'ється, ізвила кубельце коло мого серця. Чуб. V. 473.
Ку́бок, бка, м. 1) Кубокъ. Медом частували з золотого кубка. Мет. Що з тих кубків, як повні сліз? Ном. № 1436. 2) — на по́рох. Пороховница для храненія мелкаго пороху, употребляемаго для подсыпки на полку ружья. Шух. I. 231. Ум. Ку́бочок. Стоїть вода у кубочку, — коли хоч, напийся. Макс. Ой десь же ти, козаченьку, з кубочка вмивався. Чуб. V. 62.
Кубоша, ші, ж. Верша. Браун. 18.
