Лайли́вий, а, е. 1) Бранный. Дух вискочив в словах лайливих. Котл. Ен. VI. 41. 2) Любящій ругаться, бранчивый. Там — ратуй Боже — який пан лайливий! Харьк.
Лайно́, на́, с. Калъ, пометъ, навозъ. Але з тебе й зух, зараз і осів, як лайно. Подольск. г.
Лайну́ти, ну́, не́ш, гл. Ругнуть. Либонь уже десяте літо, як людям дав я „Кобзаря“, а їм неначе рот зашито: ніхто й не гавкне, не лайне, неначе й не було мене. Шевч. 580.
Лайня́к, ка́, м. 1) = Лайлак. Харьк. 2) = Лайняр. Вх. Лем. 431.
Лайня́р, ра, м. Навозный жукъ. Geotrupes stercorarius. Вх. Уг. 249.
Лайта́н, на, м. Испорч. лейтар. Ой як крикнув проклятий Мазепа на свої лайтани: возьмить Палія Семена та забийте в кайдани. О. 1862. VIII.
Лайтук, ка, м. Молодой козленокъ. Одесск. у.
Лак, ку, м. Лакъ. Чорні кучері блищали проти заходу сонця як наведені лаком. Левиц. I. 262.
Лаке́й, ке́я, м. Лакей. Лакеїв гарних і моторних багацько дуже щось було. Котл. Ен.
Лаке́йка, ки, ж. Жена лакея.
Лаке́йський, а, е. Лакейскій.
Лакейча́, ча́ти, с. Дитя лакея.
Лакейчу́к, ка́, м. Лакей, лакей-мальчикъ. Його (хлоп'я) взято за лакейчука до молодого пана. Мир. ХРВ. 201.
Лаке́рда, ди, ж. Порода морской рыбы. Левиц.
Лакеюва́ти, ю́ю, єш, гл. Служить лакеемъ.
Лакеюва́тий, а, е. Съ лакейской душой. Людці лукаві, лакеюваті. Хата. XVIII.
Лаки́за, зи, м. Лакей (презрительно). Ум. Лаки́зка. Будка проїхала оттам шестериком… і лакизка ззаду куняв. Сим. 203.
Ла́кітка, ки, ж. Лакомство, сласти.
Лако́ваний, а, е. Лакированный. Херс. у.
Лакода́н, на, м. Въ загадкѣ: горшокъ печной. Був собі пан лакодан, ввесь світ годував. Ном. стр. 301. № 389.
Лако́мий, а, е. 1) Соблазнительный, заманчивый. Гроші — лакома річ. Ном. № 1374. 2) Алчный, жадный. Ви лакомі на чужі гроші. НВолын. у.
Лакоми́на, ни, ж. Лакомство, лакомый кусочекъ. Там лакомини разні їли, буханчики пшенишні білі. Котл. Ен. II. 19.
Лако́мити, млю, миш, гл. Кормить лакомствами.
Лако́митися, млюся, мишся, гл. Жадничать, соблазняться чѣмъ. Не лакомся, Грицю, на дурницю, бо дурниця тебе зрадить, що й воріжка не порадить. Ном. № 10805.
Лако́мо, нар. 1) Соблазнительно, заманчиво. 2) Алчно, жадно. 3) Усердно. Підважуй дрючком лакомо (лакоміш). Черк. у.
Лако́мство, ва, с. 1) Лакомство, чревоугодіе. 2) Утѣхи, чувственныя наслажденія. Потурчився, побусурменився для панства великого, для лакомства нещасного. Дума. 3) Алчность, жадность.
Ла́костки, ків, мн. Лакомства.
Лакува́ти, ку́ю, єш, гл. Лакировать. Херс. у.
Лаку́за, зи, м. = Лакиза. Оцей мій муж… а цей — показує на того лакея — цей пройдисвіт, лакуза. Рудч. Ск. I. 128. Ум. Лаку́зка.
Лаку́зитись, жуся, зишся, гл. Поддѣлываться, подлаживаться. Мнж. 184.
Лаку́зка, ки, м. Ум. отъ лакуза.
Лала, меж.? Лала, лала! мате била та вигнала з хати. Мил. 64.
Ла́маний, а, е. Ломаный, переломленный. Харьк. Назбірали останків ламаного (хліба) сім кошиків. Єв. Мр. III. 8.
Ламани́на, ни, ж. Ревматизмъ, простудная ломота. Вх. Уг. 249.
Ламани́ця, ці, ж. = Ламанка. Вх. Лем. 431.
Ла́манка, ки, ж. = Терниця. Шух. I. 147.
Лама́ння, ня, с. 1) Ломъ, разломъ, ломаніе, разламываніе. 2) Нарушеніе, несоблюденіе. І в ламанні свого слова попадуться нечестиві. К. Псалт. 135. 3) Ломота. Ламаня ма в кістю. Вх. Уг. 249.
Ламанці́, ці́в, мн. = Шулики 1.
Ла́мань, ні, ж. Валежникъ, лѣсные обломки. Поїде та ламані крадькома назбірає. Черк. у.
Лама́ти, ма́ю, єш, гл. 1) Ломать, ломить, преломлять. Бог ламав, та й нам давав. Ном. № 12280. Гамалія по Скутарі, по пеклу гуляє, сам хурдигу розбиває, кайдани ламає. Шевч. 59. Вітер в гаї нагинає лозу і тополю, лама дуба, котить полем перекотиполе. Шевч. 232. Узявши ж п'ять хлібів та дві риби і поглянувши на небо, благословив їх і ламав, і давав ученикам класти перед народом. Єв.
