Ланцюжо́к, жка́, м. Ум. отъ ланцюг. Цѣпочка. (Дідона) взяла кораблик бархатовий… і начепила ланцюжок. Котл. Ен. I. 21. На грудях у його гойдався важкий золотий ланцюжок. Левиц. I. 518.
Ланча, чі, ж. Копье, пика. Крівавую ланчу по хаті носили. Федьк.
Лань и ла́ня, ні, ж. Лань. Чи знаєш ти, коли на скелях серна і тиха лань своїх теляток телять? К. Іов. 88.
Лап! меж. Хвать. Пан лап за кешеню, аж і хустки нема. Рудч. Ск. II. 193. А ззаду молдаван лап Антося за комір. Св. Л. 140.
Ла́па, пи, ж. 1) Лапа. Пише як сорока лапою. Ном. № 6078. 2) Рычагъ въ валу, подымающій толчею въ ступѣ. 3) Лапчатый ломъ, т. е. съ двумя пальцами. Ум. Ла́пка, ла́почка. Ув. Ла́пище.
Лапа́й, пая́, м. Съ большими неуклюжими лапами, руками. Золотонош. у.
Лапани́на, ни, ж. 1) Постоянное щупаніе. Желех. 2) Постоянное хватаніе.
Ла́пання, ня, с. Щупаніе, ощупываніе.
Лапа́нчик, ка, м. Заяцъ (въ сказкѣ). Хто-хто в цій рукавичці? — Мишка-скряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-лапанчик, лисичка-сестричка, вовчик-братік. Рудч. Ск. II. 1.
Ла́пати, паю, єш, одн. в. лапну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Щупать, пощупать, трогать, тронуть. Руками дивиться, а очима лапа. Ном. Щоб не бояться мерців, треба лапнути старця за торбу. Грин. II. 24. 2) Хватать, ловить. Утік соловій мій, — бігаймо, лапаймо! Гол. III. 344. Наперед невода риби не лапай. Ном. № 2603.
Лапа́тий, а, е. 1) Съ большими лапами. 2) О листьяхъ: лаповидный, лапчатый. А поверх неї лапатий лист кленків та дубів. Левиц. I. 347. 3) Большими пятнами (объ узорѣ матерій и пр.), большими хлопьями (о снѣгѣ). Візок був засланий товстим здоровим килимом з червоними лапатими квітками. Левиц. Пов. 203. Лице його було якесь руде, бо на червонуватій шкурі було поналяпуване ряботиння, таке лапате, як п'ятаки. Левиц. Пов. 179. Лапатий сніг. Мнж. 184.
Ла́патися, паюся, єшся, одн. в. лапну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Щупаться, касаться, коснуться, дотрогиваться, дотронуться.
Ла́пик, ка, м. Въ загадкѣ: листъ капусты. Лапик на лапику, а й голки не було. Ном. стр. 296, № 186.
Ла́пики, ків, мн. Раст. Caltha palustris. ЗЮЗО. I. 115.
Ла́пичка, ки, ж. Кусокъ земли, оставшійся послѣ раздѣла цѣлаго загона. Черниг. г.
Ла́пка, ки, ж. 1) Ум. отъ ла́па. 2) Подвижной и неподвижный брусокъ въ станкѣ для тесанія. Сумск. у. 3) Поперечная перекладина къ двумъ стойкамъ въ токарнѣ. Сумск. у. 4) Клинообразная дощечка, употребляемая гребенщиками при нарѣзываніи зубьевъ гребней. Вас. 164. 5) Въ ткацкомъ станкѣ то-же, что и підніжок. МУЕ. III. 24. 6) Ловушка. Вх. Пч. II. 7. 7) мн. Лапки́. Родъ узора для вышиванія. 8) мн. Кавычки. 9) мн. Котя́чі лапки́. Раст.: а) Erigeron acre. Лв. 98. б) Trifolium arvense. Лв. 102.
Лапко́, ка́, м. Кличка собаки съ толстыми лапами. Харьк.
Лапну́ти, ся. См. Лапати, ся.
Ла́поть, птя, м. 1) Лапоть. Як маєш кланяться лаптю, то лучче поклонись чоботу. Ном. № 7303. 2) мн. Ла́пті. Обшлага на рукавахъ. Гол.
Ла́поць, пця, м. Лапоть. Бѣлоруссизмъ, употребленный въ слѣдующей пословицѣ: Потапці-потапці, вліз чорт у лапці. Ном. № 13288.
Ла́почка, ки, ж. Ум. отъ лапа.
Лапсерда́к, лапсердик, ка, м. Родъ длинной верхней еврейской одежды. Левиц.
Ла́пу-ла́пу, меж., выражающее: а) ощупываніе съ цѣлью нахожденія чего-либо. Лапу-лапу по лавиці, налапала мохнатиці (рукавиці). Ном. стр. 303, № 457. б) Тяжелые, медленные шаги. Не знав добрий чоловік та із чого жити: мусив собі волика купити. А воличок лапу-лапу, корівонька рику-рику… Рудч. Ск. I. 51.
Лапува́тий, а, е. — сніг. Снѣгъ хлопьями. Золотонош. у. Слов. Д. Эварн.. См. Лапатий.
Лапу́за, зи, м. Человѣкъ съ широкой расплывшейся физіономіей.
Лапу́н, на́, м. Любящій щупаться. Такий лапун — усе з дівчатами лапається. Сказано, непутній чоловік. Сумск. у.
Лас, су, м. Вкусъ, влеченіе, желаніе. Кожний Івась ма свій лас. Ном. № 7938.
Ласа́ч, ча́, м. Лакомка. Встрѣчается лишь въ разсказѣ М. Вовчка „Ведмідь“, гдѣ такъ названъ медвѣдь, лакомящійся медомъ. А страшний ласач патлатий учища та й учища мед. МВ. III. 141.
I. Ла́сий, а, е. О масти: чорный или
