Луди́на, ни, ж. Одежда (одна штука). Вх. Зн. 33.
Луди́ти, джу, диш, гл. Привлекать, приманивать, заманивать. Вх. Зн. Вх. Уг. 250. До світлиці уступає молодець хороший, жвавий, вус маленький, око каре, волос красний кучерявий, а личенько таки лудить, хоч го трошки снядь присіла. Федьк. I. 127.
Луді́ння, ня, с. соб. Платье, одежда. Вх. Зн. 33. Шух. I. 31.
Лу́женько, ка и луже́чок, чка, м. Ум. отъ луг.
Лужи́на, ни, ж. = Луг. Ум. Лужи́ночка. Дай мі ножа остренького, — най я піду в лужиночку вирізати калиночку. АД. I. 301.
Лу́жити, жу, жиш, гл. Мыть въ щелокѣ, бучить. Лужити тра нитки. Могил. у.
Лужо́к, жка́, м. Ум. отъ луг.
Лузавий, а, е.? По чім ти пізнала, що нас так назвала? — По кониках лузавих, сіделечках червоних. Чуб. V. 965.
Лузане́ць, нця́, м. Ум. отъ лузан.
Луза́н, на́, м. Орѣхъ, который самъ вылущивается. Борз. у. Ум. Лузане́ць.
Луза́ння, ня, с. Лущеніе, шелушеніе.
Луза́ти, за́ю, єш, гл. Лущить, шелушить. (Дівчата) дивляться та шуткують, лузаючи насіння та оріхи. Чуб. VII. 450. Ой вийду я за нові ворота, гуляю, гуляю, волоські горішки лузаю, лузаю. Лавр. 123.
Луза́тися, за́юся, єшся, гл. Лущиться. Сире насіння погано лузається. Чернигов. у.
Лузга́, ги, ж. Шелуха. Я ліпила шишки з гречаної лузги, щоб давилися дружки.
Лу́згати, гаю, єш, гл. = Лузати.
.jpg)
Лук, ка, м. 1) Дуга. 2) Лукъ. Улучив, як стрілою з лука. Г. Барв. 107. Та вистрелив молодий козак із тугого лука. Нп. 3) Снарядъ шерстобита, которымъ онъ разбиваетъ шерсть. Части его: собственно лук (1) — деревянный брусокъ съ закругленными гранями, конецъ котораго, находящійся по правую сторону работающаго, нѣсколько тоньше; сквозь этотъ конецъ проходитъ клинышекъ съ выемкою, коби́лка (2); къ лѣвому концу прикрѣплена четырехугольная дощечка — тарі́лка (3), имѣющая посрединѣ круглое отверстіе (4) и притянутая къ луку веревочкой, называемой натяга́ч (4б); тетива этого лука называется струна́ (5): начинаясь у праваго конца, она проходитъ черезъ коби́лку до тарі́лки и черезъ тарі́лку. Посрединѣ лука находится (6) крючекъ, за который лук прикрѣпленъ къ чаплії́ (7), состоящей изъ деревяннаго брусочка съ веревочками съ обоихъ концовъ: къ нижней веревочкѣ прикрѣпленъ лук, а верхняя привязана къ гвоздю въ стѣнѣ. Особымъ снарядомъ шляхуно́м (см.) работникъ дергаетъ за струну́, лежащую во время работы на шерсти, которая отъ движенія струны и разбивается. М. Седневъ, Черниг. у. БГ.
Лука́, ки́, ж. 1) Лугъ поемный. Вас. 206. Ой на луці, на луці, на зеленій травиці. Нп. А за горами розіслалась широкими подолами зелена лука. Левиц. I. 93. 2) Крутой изгибъ рѣки, образующій мысъ. Харьк. у. Ум. Лу́чка, лу́чейка, лу́ченька, лу́чечка. Взяв він єй за ручейку, повів він єй на лучейку. Гол. I. 172.
Лука́вий, а, е. 1) Лукавый, коварный. Ном. № 2877. Бо ти не любиш злого серця, цураєшся людей лукавих. К. Псалт. 8. Як же тебе не проклинать, лукавая доле? Шевч. 413. 2) Лукавый, чортъ. Ні Богові
