Переніме́читися, чуся, чишся, гл. Онѣмечиться.
Перені́сся, ся, с. Переносье. Як у кого на переноссі брови сходяться одна з другою, той буде нещасливий. Чуб. I. 86.
Перено́сити, шу, сиш, сов. в. перенести́, су́, се́ш, гл. 1) Переносить, перенести. Перенесу ключі, не побрязкуючи. Мет. 26. Перенесла я її в комору, положила на лавці. МВ. I. 76. 2) Передавать, передать словесно, разсказать, разнести вѣсть. Вже давненько панночки приїжжі переносили, що який то вже там лікарь полковий хороший. МВ. (О. 1862. III. 44).
Переноси́ти, шу́, сиш, гл. Переносить, перенести (многіе предметы). Я оті дрова переносив у хату, бо дощ помочить. Рудч. Ск. I. 170.
Переночува́ти, чу́ю, єш, гл. 1) Переночевать, проспать ночь. От, переночували ту ніч, коли на ранок… Рудч. Ск. II. 15. Дівчинонько, ввольни ж мою волю, переночуй хоч нічку зо мною. Чуб. V. 161. 2) — кого́. Пустить на ночлегъ. Ой, дівчино, переночуй мене, козака молодого, і коня вороного. Чуб. V. 63.
Перенуди́ти, джу́, диш, гл. 1) Истомить, нагнать тоску, скуку. 2) безл. Перестать тошнить.
Перенуди́тися, джу́ся, дишся, гл. Истомиться скукой.
Переня́ти, ся. См. Переймати, ся.
Переона́чити, ся. См. Переоначувати, ся.
Переона́чувати, чую, єш, сов. в. переона́чити, чу, чиш, гл. Переиначивать, переиначить.
Переона́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. переона́читися, чуся, чишся, гл. Переиначиваться, переиначиться.
Переопала́ти, лаю, єш, гл. 1) = Перепалати 2 = Опалати. Вх. Зн. 48. 2) Отколотить. Добре го переопалав. Вх. Зн. 48.
Перео́р, ру, м. Перепашка.
Переора́ти. См. Переорювати.
Перео́рювати, рюю, єш, сов. в. переора́ти, рю́, реш, гл. 1) Перепахивать, перепахать наново. І переорем ще раз рідне поле. К. Дз. 34. Достатків там більше… переорюють краще, та й земля ситніша. Мир. Пов. II. 85. 2) Перепахивать, перепахать впоперегъ. Не переорюй межі нікому. Ном. № 3306. Это выраженіе, кромѣ прямого значенія, имѣетъ еще и переносное: не становись ни на чьей дорогѣ. Хиба я вам межу переорав, чи що? Грин. I. 244.
Перепада́ти, да́ю, єш, сов. в. перепа́сти, паду́, де́ш, гл. Перепадать, перепасть. Узявсь — нічого робити! — латати старі кожухи, стала й копійчина перепадати. Кв. Дощі частійш перепадали. О. 1862. III. 31.
Перепада́тися, да́юся, єшся, сов. в. перепа́стися, паду́ся, де́шся, гл. Исхудать, истощиться. Наївся — як бик, перепався — як смик. Ном. № 14125.
Перепа́дистий, а, е. Непостоянный, перемѣнчивый. Перепадиста зіма: то сніг, то дощ.
Перепакува́ти, ку́ю, єш, гл. Перепаковать, переложить вещи.
Перепа́л, лу, м. 1) Пережженый кирпичъ. 2)? Ізойди собі, (хворобо), од раба божого на чорнії луга, на перепали, де буйний вітер свистав. (Заклинаніе). КС. 1883. VII. 587.
Перепаламарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Превзойти кого въ исполненіи пономарскихъ обязанностей. Встрѣчено въ скороговоркѣ: Нашого паламаря ніхто не перепаламарює. Грин. I. 239.
Перепала́ти, ла́ю, єш, гл. 1) Перестать пылать. 2) = Опалати. Черниг. у.
Перепали́ти, ся. См. Перепалювати, ся.
Перепа́лювати, люю, єш, сов. в. перепали́ти, лю́, лиш, гл. 1) Сжигать, сжечь. Перепалив, попілець на море пустив. Рудч. Ск. I. 87. 2) Пережигать, пережечь. Взявся леміш чоловікові кувать, та багато заліза… перепалив. Ном. № 1858, стр. 284. 3) Слишкомъ сильно нагрѣвать, нагрѣть, натопить. Перепалила піч так, що й хліб погорів.
Перепа́люватися, лююся, єшся, сов. в. перепали́тися, лю́ся, лишся, гл. Пережигаться, пережечься.
Перепанува́ти, ну́ю, єш, гл. Окончить господствовать, властвовать.
Перепа́рити, рю, риш, гл. Перегрѣть, слишкомъ перепарить. Перепарити молоко.
Перепарта́чити, чу, чиш, гл. Испортить работу или предметъ какой либо, работая надъ нимъ, плохо сдѣлать.
Перепарто́лити, лю, лиш, гл. = Перепартачити.
Перепарува́ти, ру́ю, єш, гл. Перестать испаряться.
Перепасинкува́ти, ку́ю, єш, гл. Окончить пасинкува́ти.
Перепекти́, ся. См. Перепікати, ся.
Пе́репел, ла, м. 1) Пт. перепелъ, Tet-
