Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/161

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

мі біжат санки-писанки. Гол. II. 13. Ум. Пи́саночка.

Писа́ння, ня, с. 1) Писаніе. 2) Сочиненіе. К. Гр. Кв. XIX. Писання Котляревського. 3) Украшеніе рѣзьбой (дѣйствіе и сама рѣзьба) по дереву, металлу. Шух. I. 296, 277.

Пи́саночка, ки, ж. Ум. отъ писанка.

Писаре́нко, ка, м. Сынъ писаря. Галасають і читають дяк і дяченята, писарь сельський, писаренко й деякі хлоп'ята. Мкр. Н. 25.

Писаре́ць, рця́, м. Ум. от. писарь.

Писари́на, ни, м. Писарь, писаришка. А там панові не вподобався, писарині якому. Рудан. I. 23.

Писарі́вна, ни, ж. Дочь писаря. Чи там трохи єсть судівен, писарівен і гарних попівен? Котл. НП. 344.

Писа́рня, ні, ж. Канцелярія. Пішли в писарню до волосного писаря. Александров. у. (Залюб.). Говорити смію про писарню ще твою. Газ мні буть там довелося… Але ж скільки там товклося за столами писарів. Котл. Од. 491. (В старовину) панувала.... мертва мова, котру викохано штучно по старосвіцьких чернечих писарнях. К. ХП. 114.

Писарня́, ні́, ж. соб. Писари.

Писа́рство, ва, с. Должность писаря, канцеляриста, секретаря. Мир. Пов. II. 44. Сам (Хмельницький) у Суботові сидів, а туди їздив на писарство. ЗОЮР. I. 167.

Писа́рський, а, е. Писарскій. Напише до тебе чужою писарською рукою лист. К. ДС. 27.

Писа́рчик, ка, м. Ум. отъ писарь. О. 1862. IV. 19.

Писарчу́к, ка, м. 1) Сынъ писаря. 2) Молодой писарь, канцеляристъ.

Пи́сарь, ря, м. 1) Писарь; канцеляристъ; секретарь. Піп жиє з олтаря, а писарь з каламаря. Ном. № 212. 2) Названіе дамы трефъ при игрѣ въ цыгана. КС. 1887. VI. 466. Ум. Писаре́ць, писарьо́к. Грин. I. 89, писа́рчик. Левиц. I. 300. Чуб. III. 454.

Пи́сарька, ки, ж. Жена писаря.

Писарьо́к, рька́, м. Ум. от писарь.

Писарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Быть писаремъ. О. 1862. VI. 96.

Писа́стый, а, е = Писаний 4. Ум. Писа́стенький. Який рушничок писастенький — сірі й білі й червоні смужки. Пирят. у.

Писа́ти, шу́, шеш, гл. 1) Писать. Дрібні листи пишеш. Чуб. V. 49. 2) Писать (литературное произведеніе). Так, видно, думав і Квітка, пишучи дальшу повість: „Конотопська відьма“. К. Гр. Кв. XXXIV. 3) Записывать кому что по духовному завѣщанію, оставлять по духовному завѣщанію. Сусідам пишу грубі коралі. Грин. III. 285. 4) Разрисовывать. Шух. I. 263. Там писанки пишуть, крашанки красять. О. 1861. X. 50. 5) Украшать орнаментами (при помощи рѣзьбы, вышиванья и пр.). Шух. I. 315, 252. 6) — рядки́. Маркеромъ проводить борозды (на плантаціяхъ). Як пописав рядки, тоді й сіє. Нѣжин. у.

Писа́тися, шу́ся, шешся, гл. 1) Писаться. У тім письмі пишеться, щоб вони перестали воювать. Рудч. Ск. I. 101. 2) Записываться. Та куди ж будем, та милеє браття, будемо писаться? Запишемось у панськеє, — будем панів знати; запишемось у казеннеє, — будем подать давати. О. 1862. V. 99.

Писа́чка, ки, ж. 1) Ум. отъ писака. Писала писачка, читає собачка. Ном. № 6081. 2) Заостренная палочка для расписыванія подошвы узорами. Сумск. у.

Писачо́к, чка́, м. 1) Ум. отъ писак. 2) См. Друлівник. Шух. I. 277.

Писе́мко, ка, с. Ум. отъ письмо 3. Письмецо. Мусиш піти і принести мі од нього писемко. Гн. II. 171.

Писе́мний, а, е. Письменный. Вх. Лем. 449.

Писк, ку, м. 1) Пискъ. Ні писку, ні виску. 2) = Писок 1. З свинячим писком та в пшенишне тісто. Ном. № 1036. Як шарнула хруща в писк, аж роскинув крила. Чуб. V. 1144.

Пи́скавець, вця, м. Раст. Hypochaeris uniflora. Шух. I. 20.

Пи́скавка, ки, ж. 1) Пищалка. 2) Крикливое дитя.

Пи́скалка, ки, ж. = Пискавка.

Писка́рь, ря, м. Рыба: пискарь, Golio vulgaris. Браун. 25.

Пи́скати, каю, єш, гл. = Пищати.

Пискі́вка, ки, ж. Курица, первый годъ несущаяся. Шух. I. 108.

Пискі́р, ра, м. 1) Рыба Cobitus fossilis. Шух. I. 24. Вх. Пч. II. 19. 2) Землеройка, Sorex. Вх. Лем. 449.

Пискля́, ля́ти, с. 1) Птенецъ. Пугачеве пискля у лузі голосить. Федьк. 2) Маленькій ребенокъ. Ото таке пискля і виносити його на двір: йому мабуть і місяця нема відколи найшлося. Уман. у. 3) мн. Пискля́та. Родъ болѣзни: трещины на ногахъ. Лебед. у. Ум. Пискля́тко.