Повинува́титися, чуся, тишся, гл. Повиниться, сознаться въ винѣ.
Повину́ти, ну́, не́ш, гл. Нахлынуть. Фаля повинула, човен затопила. Гол. I. 184.
Повиню́хувати, хую, єш, гл. Вынюхать. Все те (козаки) повикурували й повинюхували. ЗОЮР. I. 290.
Повиня́ньчувати, чую, єш, гл. Виняньчить (многихъ). Я в їх усіх дітей повиняньчувала. Богодух. у.
Повипада́ти, да́ємо, єте, гл. Выпасть (во множеств.). Чи чуєш, дядьку! Щось у тебе з воза повипадало! Кіев. у. Зуби… повипадали. Чуб. II. 270.
Повипа́лювати, люю, єш, гл. Выжечь (во множ.).
Повипа́рювати, рюю, єш, гл. Выпарить (многіе предметы). Уже діжки повипарювала. Черниг. у.
Повипива́ти, ва́ю, єш, гл. Выпить (во множествѣ). Ляхи були — усе взяли, кров повипивали. Шевч.
Повипи́лювати, люю, єш, гл. Выпилить (во множествѣ).
Повипина́ти, на́ю, єш, гл. Выпятить (во множ.).
Повипина́тися, на́ємося, єтеся, гл. Выпятиться (о многихъ).
Повипи́сувати, сую, єш, гл. Выписать (во множ.).
Повипиха́ти, ха́ю, єш, гл. Вытолкать (многихъ). Повипихав усіх… з хати. Левиц. I. 535.
Повипіка́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Выпечь (во множествѣ). 2) Выжечь (во множествѣ). Повипікала йому очі. Коню очі повипікав. Драг. 303.
Повипіра́ти, ра́ю, єш, гл. Вытѣснить, вытолкать (многихъ). Повипірала б я вас за старців. Г. Барв. 4.
Повипла́кувати, кую, єш, Выплакать (во множествѣ). Повиплакувала собі очі.
Повипла́чувати, чую, єш, гл. Выплатить (во множествѣ). Усе вже повиплачував, що винен був.
Повиплива́ти, ва́ємо, єте, гл. Выплыть (о многихъ). Ніхто не втоп, — усі повипливали.
Повипліта́ти, та́ю, єш, гл. Выплесть, сплесть, связать (во множествѣ).
Повипло́джувати, джую, єш, гл. Виплодить, вывести (многихъ).
Повипло́джуватися, джуємося, єтеся, гл. Виплодиться, вивестися (о многихъ).
Повиплу́тувати, тую, єш, гл. Выпутать (во множествѣ).
Повипльо́вувати, вую, єш, гл. Выплевать (о многихъ, во множествѣ). Хто візьме в рот, то й виплюне і виплюне, — так усі повипльовували.
Повиплюндро́вувати, вую, єш, гл. Истребить, опустошить (во множествѣ).
Повиплю́скувати, кую, єш, гл. Выплеснуть (во множествѣ).
Повипо́внювати, нюю, єш, гл. Наполнить (во множествѣ). Де були в полі глибокії долини, волоською кров'ю повиповнював. АД. I. 102.
Повиполі́скувати, кую, єш, гл. Выполоскать (во множествѣ). Повиполіскуй пляшки.
Повипо́лювати, люю, єш, гл. Выполоть (во множествѣ). Усі грядки повиполювала.
Повипо́рювати, рюю, єш, гл. Выпороть (во множ.).
Повипра́вдувати, дую, єш, гл. Оправдать (во множествѣ).
Повипра́вдуватися, дуємося, єтеся, гл. Оправдаться (о многихъ).
Повиправля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Выправить, исправить (во множествѣ). 2) Оправдать (многихъ). 3) Истребовать (во множ.). Хто йому що винен був — усе повиправляв. 4) Отправить (во множествѣ).
Повипріва́ти, ва́ємо, єте, гл. Выпрѣть (о многомъ). Усе вже й повипрівало, а батька й досі нема обідати. Богодух. у.
Повипро́дувати, дую, єш, гл. Распродать (во множествѣ). Усе вже повипродувала, — нема ні глечичка молока.
Повипро́стувати, тую, єш, гл. Выпрямить (во множествѣ). Посідали на траві і ноги повипростували. Черниг. у.
Повипро́стуватися, туємося, єтеся, гл. Выпрямиться (о многихъ). Усі повипростувалися, стоять, як салдати на муштрі.
Повипру́чуватися, чуємося, єтеся, гл. Освободиться, вырваться изъ рукъ, лапъ (о многихъ). Сторожі були таки нас половили з кавунами, а ми таки повипручувались та й повтікали. Харьк. у.
Повипряга́ти, га́ю, єш, гл. Выпрячь (во множествѣ). Повипрягали воли. Рудч. Ск. I. 170. Коні повипрягав. Драг. 412.
Повипряда́ти, да́ю, єш, гл. Выпрясть (во множествѣ).
Повипуска́ти, ка́ю, єш, гл. Выпустить (многихъ). Сад-виноград витоптали, райськії пташки повипускали. Чуб. III. 357. Повипускала дівка людей (з неволі). Драг. 384.
